Коханець леді Чаттерлі

Але Час Утопii не скiнчився, адже в межах названоi жанровоi парадигми у Г. Велса поряд iз «Машиною часу» або «Островом доктора Моро» е «Сучасна утопiя», а у О. Хакслi слiдом за «Прекрасним новим свiтом» з’явиться утопiчний роман «Острiв».

Всi згаданi утопii й антиутопii, як i тi, що ними можна безкiнечно поповнювати цей ряд, переважно оперують категорiями соцiальноi фiлософii: маса, iндивiд, клас, каста тощо. Лоуренс же вдаеться до сфери iндивiдуального, навiть iнтимного, через неповторний досвiд окремоi людськоi долi пiднiмаеться до узагальнень i прогностики.

Первень утопiчного, проте, е очевидною константою в структурi його зрiлих творiв – у дилогii, повiстях, романах «Пернатий змiй» (1926) та «Коханець ледi Чаттерлi» (1928). Останнiй, пiдсумковий твiр Лоуренса сугестовано представляе головнi проблеми його творчостi, тому процедура його читання та iнтерпретацii, на наш погляд, вимагае враховувати увесь обшир фiлософських i художнiх пошукiв письменника.

* * *

Пiд час роботи над романом «Коханець ледi Чаттерлi» Лоуренс у листуваннi назвав його «найбiльш непристойним» зi свого доробку.

Упевнений, що жодний англiйський видавець не зважиться його оприлюднити, вiн домовився про публiкацiю у Флоренцii. Однак Лоуренс рiшуче вiдкидав звинувачення твору в порнографii, вбачаючи в ньому «декларацiю фалiчноi реальностi». Письменник був переконаний у необхiдностi утвердження фалiчного свiтосприйняття як опозицii «церебральнiй сексуальнiй свiдомостi». Новим твором вiн мав намiр адаптувати сучасну свiдомiсть до фундаментальних понять фiзичного iснування. Лоуренс неодноразово наголошував, що його власне ставлення до них спорiднене з пуританським – вiн поважав природнi iмпульси людини, але не сприймав тих «проявiв патологii, коли розум поглинутий сексуальним». Низова еротична лексика в його творi, що ii вважали непристойною, на той час функцiонувала у повсякденному мовленнi, але належала саме до типу «церебрального» сприйняття iнтимного (sex-in-the-head), якого Лоуренс також не визнавав. Автор iронiчно зауважив, що коли застосувати пануючий принцип мовних табу до слова «кенгуру», назву невинноi тварини також сприйматимуть як непристойну. Сподiвання Лоуренса на те, що змiна мовного коду зумовить трансформацiю етичних понять, в момент публiкацii твору не справдилися, але роль каталiзатора подальших мовно-стильових змiн у лiтературному дискурсi роман, безумовно, зiграв.