Філософія свободи / Философия свободы

Просто визнати, що правий був автор «Избранных мест из переписки с друзьями» и «Божественной литургии», а не Белiнський, – це не значило б розв’язати якiсь проблеми Гоголя.

Нарештi, е особиста таемниця Гоголя, вiрнiше, безлiч великих i маленьких таемниць. Може, найбiльша з них – чому вiн спалив другу частину «Мертвих душ»? Якби не завалився за шафу чорновий варiант, так би ми й не знали нiчого про неi. Чому вiн не просто вiдкинув, а хотiв знищити у вогнi, як диявольське породження? І чому вiн почав писати твiр пiд такою блюзнiрською назвою – адже душi не бувають мертвими? Як сумiстити Гоголя – автора «Мертвих душ» з Гоголем – автором «Сорочинського ярмарку», Гоголем – автором «Избранных», залежало вiд християнського умонастрою, то чому вiн не спалив передовсiм першого тому?

Гоголь фактично вчинив самогубство – вiн помер вiд виснаження, бо вiдмовився iсти.

Можливо, вiн був просто хворий?

Титульний лист другого видання «Мертвих душ».

Ескiз М. Гоголя

Гоголь i Украiна: два обличчя Тараса Бульби.

Твiр Гоголя «Мертвi душi» починаеться словами: «В ворота гостиницы губернского города NN въехала довольно красивая небольшая рессорная бричка, в какой ездят холостяки: отставные подполковники, штабс-капитаны, помещики, имеющие около сотни душ крестьян, словом, все те, которых называют “господами средней руки”». За своiм соцiальним станом Гоголь якраз i належав до тих самих росiйських дворян, що й Чiчiков – «господ средней руки», i крiпакiв у нього було якраз коло сотнi душ.

Однак вiн був перший в роду Гоголiв-Яновських, хто вiд народження мав дворянське право писатися по батьковi, «Николай Васильевич». Батько його народився тодi, коли його батько, а Миколи Гоголя дiд Афанасiй, ще тiльки клопотався про дворянство. Взагалi-то кажучи, Гоголi-Яновськi були з дiда-прадiда священиками, i сiмейна легенда про iхне походження вiд козацьких полковничих предкiв залишаеться дуже сумнiвною.

Можливо, саме тому вона не була проаналiзована iсториками лiтератури.

Мiж тим вона варта уваги не як бiографiчна деталь.

Я не маю в розпорядженнi тексту клопотання Афанасiя Гоголя-Яновського щодо присвоення йому дворянського звання, але читав його копiю, зроблену художником Вiктором Батуриним для музею-садиби Гоголя в с. Гоголево пiд Полтавою. Украiнська козацька – вiйськова та канцеляристська – старшина за часiв iмператрицi Катерини одержувала дворянське звання за службу, як i в Росii.