Філософія свободи / Философия свободы

Гоголь формулюе iдеi, вiд яких вiдштовхувались пiзнiше спроби реформувати фiлософiю росiйського православ’я.

Суть божественностi, таким чином, полягае для Гоголя в безкорисливiй любовi – як у Сковороди i Шляермахера, провiсникiв романтизму. Ця тенденцiя зниженння Христа до людини – а тим самим вивищення людини до рiвностi з Богом – властива також i Шевченковi, що був у багатьох вiдношеннях повною протилежнiстю Гоголю.

Марко Кропивницький у ролi Тараса Бульби

«Тарас Бульба» iснуе у двох варiантах – 1833 i 1842 рокiв.

Можна сказати, повiсть мае свого двiйника. Звичайно, це лише метафора, але насправдi у двох редакцiях повiстi бачимо двох рiзних Тарасiв i, врештi, двох рiзних Гоголiв. Щоб проiлюструвати це, порiвняемо варiанти останнiх, передсмертних слiв Тараса Бульби, звернених до козакiв – його товаришiв: «Прощайте, паны-браты, товарищи! – говорил он им сверху. – Вспоминайте иной час обо мне! Об участи моей не заботьтесь! Я знаю свою участь; я знаю, что меня заживо разнимут по кускам и что кусочка моего тела не оставят на земле, – да то уже мое дело… Будьте здоровы, паны-браты, товарищи! Да глядите, прибывайте на следующее лето опять, да погуляйте хорошенько!. .» Такий Бульба-1832. А ось слова-заповiт Бульби-1842: «Прощайте, товарищи! – кричал он им сверху. – Вспоминайте меня и будущей же весной прибывайте сюда вновь, да хорошенько погуляйте! Что, взяли, чортовы ляхи? Думаете, есть что-нибудь на свете, чего бы побоялся козак? Постойте же, придет время, узнаете вы, что такое православная русская вера! Уже и теперь чуют дальние и ближние народы: подымается из русской земли свой царь, и не будет в мире силы, которая бы не покорилась ему!»

Бульба – украiнський козак обмежуеться закликом повернутися до Польщi наступного року i «погуляти» (банкет, еквiвалентний битвi).

Саме в битвi виявляеться основа козацькоi особистостi – адже на вiдмiну вiд шляхти, що свою рицарську гiднiсть одержувала в спадщину вiд батькiв, козак завойовував рицарство власною шаблею. При цьому Гоголь не iдеалiзуе i не виправдовуе жорстокiсть козакiв в релiгiйних вiйнах пiзнього Середньовiччя – вiн посилаеться тiльки на жорстокiсть i грубiсть часiв. У варiантi 1842 р. основою козацькоi моралi вже стало офiцiйне «православ’я, самодержавство, народнiсть». Бульба мало не став «господином средней руки».

Мiстичнi елементи в повiстi – хiба що в останнiй сценi, яка по сутi е сценою жертвоприношення.