Одна хвилина для нісенітниць

***

Один новоприбулий учень так сказав iншому, бiльш досвiдченому:

– Скажи, це правда чи це менi здаеться, що я ще так мало отримав, живучи поряд iз Майстром?

– Може, це вiд того, що ти прийшов навчатися у нього духовноi науки?

– А за чим же, дозволь спитати, прийшов сюди ти?

– Аби побачити, як вiн зав’язуе поворозки на сандалях!

***

Було справжньою насолодою споглядати, як Майстер виконуе найпростiшi дii: сидить чи ходить, чи п’е чашку чаю або вiдганяе муху. Була якась грацiознiсть у всьому, що вiн робив, вiд чого здавалося, що вiн живе у повнiй гармонii з Природою, немовби цi його дii виконувалися не ним самим, але Всесвiтом.

Якось, коли вiн отримав посилку, його учнi, немов зачарованi, спостерiгали за тим, як вiн поштиво розв’язав мотузку, розвернув папiр обгортки й дiстав ii змiст – нiби цей пакет був живою iстотою.

***

Одна вiрянка повiдала Майстровi, що цього ранку ходила сповiдатися.

– Навiть не уявляю собi, що ти здатна скоiти тяжкий грiх, – сказав Майстер.

– Якось розлiнувалася й не пiшла у недiлю на месу, а одного разу посварилася iз садiвником. А було таке, що навiть вигнала свою свекруху з хати аж на цiлий тиждень.

– Але ж це сталося п’ять рокiв тому, чи не так? Певно, ти вже давно у цiм висповiдалась.

– Так-так. Але я щоразу у цьому сповiдаюся. Менi так подобаеться згадувати про це…

***

– Прийде день, i ти зрозумiеш, що зайнятий пошуками того, що у тебе вже е, – сказав Майстер одному не в мiру старанному учневi.

– Тодi чому ж я не розумiю цього зараз?

– Тому що дуже стараешся.

– Чи маю, в такому разi, вiдмовитися вiд зусиль?

– Якщо скинеш напругу i дозволиш усьому статися у свiй час, воно проявиться своiм ходом.

***

Для людей, якi вправлялися в доброчинностi заради здобуття Божоi ласки чи благоволiння, у Майстра була напоготовi така приповiдка:

Юрма народу зiбралася, аби виграти кадилак, який був призом у змаганнi, влаштованому вiдомою компанiею – виробником мила.

Їм задали питання: «Чому вам подобаеться мило «Божественний аромат»»?

Одна жiнка чесно вiдповiла: «Тому, що менi дуже хочеться виграти кадилак».

***

– Я пробув у тебе чотири мiсяцi, й ти все ще не навчив мене жодноi духовноi вправи чи технiки.

– Вправи? – спитав Майстер. – Скажи на милiсть, навiщо тобi потрiбнi вправи?

– Щоби досягти внутрiшньоi свободи.