Проект «Україна». Галичина та Волинь у складі міжвоєнної Польщі

Руслана Давидюк

«Весь сенс нашого перебуванняза кордоном – у працi для Украiни»:

Надднiпрянська емiграцiя у Схiднiй Галичинi та Захiднiй Волинi

«Страшенно сумую за Украiною, за рiдними, яких там залишила, але тут я можу вiльно i голосно заявляти, що я украiнка, що маю право бути людиною… Весь сенс, усе оправдання нашого перебування за кордоном – в працi для Украiни»[34 - Центральний державний архiв вищих органiв влади i управлiння Украiни (ЦДАВОУ). – Ф. 3327. – Оп. 1. – Спр. 22. – Арк. 104.] – цi слова Софii Русовоi яскраво вiддзеркалюють думки i надii надднiпрянськоi емiграцii мiжвоенного часу.

Опинившись на територii Польщi внаслiдок утвердження в Украiнi бiльшовицькоi влади, вони переживали почуття ностальгii за батькiвщиною, за домом, який залишили на радянськiй сторонi. Сподiваючись на швидке повернення, намагалися селитися ближче до кордону, «здебiльшого у прикордонних повiтах коло Збруча, щоби при першiй нагодi, коли територiя Украiни буде звiльнена вiд бiльшовикiв, повернутися до рiдного краю». [35 - Центральний державний iсторичний архiв Украiни у Львовi (ЦДІАУ у Львовi). – Ф. 462. – Оп. 1. – Спр. 187. – Арк. 19.] Визначальним мотивом для вигнанцiв було проживання у Польщi украiнськоi спiльноти, яка становила переважну бiльшiсть у Схiднiй Галичинi й Захiднiй Волинi. Вiдтак, iснувала спiльнiсть мови, культури, а щодо Волинi, то й православноi вiри. Харитя Кононенко говорила: «Цiкавить мене поiздка до Польщi ще й з iншого боку. Їду до цiеi держави вперше, а там живе така велика частина нашого народу… А потiм, бажаеш хоч на хвилину вiдчути, що ти стоiш на тому клаптику земноi кулi, яка вiд тисячолiть належала нам… Для емiгранта це особливий чар, особлива принада… І ось за вiкном нарештi i вогнi славного города Великого Льва. Якась солодка туга, хвилююча радiсть охоплюе ество. «Серед своiх! Серед своiх!»[36 - Кононенко Х. Один тиждень на рiднiй землi // Дiло. – 1934. – Ч. 199. – 30 лип. – С. 4–5.]

Захiдноукраiнське населення, незважаючи на власну бiднiсть i економiчну скруту, долучалося до допомоги надднiпрянцям.

Голова Украiнського центрального комiтету (УЦК) Андрiй Лукашевич зазначав: «Украiнське i бiлоруське населення схiдних теренiв – нема чого й казати – ставиться до емiгрантiв цiлком прихильно, як до рiдних братiв. Емiгранти провадять свое життя настiльки скромно i поводять себе настiльки тактовно, що досi нiде не було чути про якiсь поважнi непорозумiння чи конфлiкти мiж емiгрантами i мiсцевим населенням».