Проект «Україна». Галичина та Волинь у складі міжвоєнної Польщі

] На Волинi зусиллями емiгрантiв-надднiпрянцiв (М. Маслов, С. Тимошенко, І. Власовський, О. Алмазов, О. Ковалевський, В. Сочинський та iншi) утворено Волинський громадський комiтет допомоги голодуючим (ВГКДГ) у Радянськiй Украiнi.[95 - Детальнiше див.: Давидюк Р., Жив’юк А. «Почутися одним нерозривним зi своiми братами i сестрами Великоi Украiни». Вiдлуння Голодомору 1932–1933 рокiв на Рiвненщинi. – Рiвне: ВАТ «Рiвненська друкарня», 2008. – 91 с.] Спiльними намаганнями 29 жовтня 1933 р. було оголошено Днем нацiональноi жалоби i протесту усього украiнського суспiльства поза межами СРСР проти голоду в Радянськiй Украiнi.

З метою iнформування свiту про цю трагедiю украiнцi за межами Радянського Союзу апелювали до мiжнародних iнституцiй, урядiв рiзних краiн. До iхнього голосу долучилися представники полiтичноi емiграцii Рiвненського повiту за пiдписом Івана Литвиненка, якi 2 вересня 1934 р. звернулися до секретарiату Лiги Нацiй у Женевi з «Меморандумом», де закликали «в iмя засад людскости до всiх Культурних Народiв Свiта, представлених у Лiзi Нацiй – зупинити свою високу увагу на мiльйонах трупiв украiнцiв планово вимордованих московитами».

[96 - Державний архiв Волинськоi областi (Держархiв Волинськоi обл.). – Ф. 199. – Оп. 2. – Спр. 2. – Арк. 122–123.]

Бiльшовики, зi свого боку, не припиняли боротьби з «петлюрiвщиною», хоча ii вплив оцiнювали досить скептично. В iнформацii 7-го вiддiлу штабу Украiнського вiйськового округу «Про становище на окупованiй поляками територii Волинi» у сiчнi 1929 р.

до секретноi частини ЦК КП(б)У повiдомлялося: «Могло б здатися, що Волинь, киплячи у котлi «панського пекла», легко може пiти на вудочку УНР i цим допомогти iнтервенцiйним планам панiв-союзникiв з Варшави. Але в дiйсностi справа не е такою: уенерiвцi живуть своiм власним життям, хiба тiльки працюють у деяких кооперативах, не маючи з населенням нiчого бiльш близького. Говорити тут про якийсь вирiшальний полiтичний вплив не приходиться, такого немае». [97 - ЦДАГОУ. – Ф. 1. – Оп. 20. – Спр. 2999. – Арк. 2–5.]

Незважаючи на таку оцiнку, надднiпрянськi емiгранти зробили посильний внесок у рiзнi сфери життедiяльностi захiдноукраiнських земель. Вихованi у глибокiй православнiй вiрi, вони стали активними борцями за украiнiзацiю православноi Церкви в Польщi. У 1920-х роках нововисвяченi священики та капелани армii УНР, якi пiсля закриття таборiв отримали парафii на Волинi (Павло Пащевський, котрий у 1928 р.