Проект «Україна». Галичина та Волинь у складі міжвоєнної Польщі

На Волинi з iхньоi iнiцiативи виникли товариства, якi опiкувалися проблемами украiнських приватних гiмназiй. Зокрема, «Украiнська школа» дбала про Рiвненську украiнську приватну гiмназiю, видавала часопис для дiтей «Сонечко», iнiцiювала будiвництво Украiнського дому. Товариство iм. Лесi Украiнки турбувалося справами Луцькоi, а пiзнiше i Кременецькоi украiнських приватних гiмназiй. Однак у боротьбi за украiнську школу емiгранти обмежувалися закликами, меморандумами, резолюцiями, протестами, а для польськоi адмiнiстрацii шкiльництво залишалося основним засобом асимiляцiйноi полiтики.

Будучи людьми старшого вiку, емiгранти розумiли важливiсть опiки над молоддю, студентством, iх навчанням, нацiональним вихованням. Уряд УНР у екзилi налагодив тiснi контакти з керiвником «Лугу» Романом Дашкевичем, вбачаючи в цiй органiзацii основу майбутньоi украiнськоi армii.[115 - Лiвицький М. ДЦ УНР в екзилi мiж 1920 i 1940 роками… – С. 26–27.] На Волинi спортивнi товариства «Горинь» у Рiвному, «Стир» у Луцьку, «Гарт» у Здолбуновi виникали й дiяли в межах проурядовоi iдеологii, тому не користувалися авторитетом у молодi, переважна частина якоi подiляла нацiоналiстичну iдеологiю.

До формування та поширення цiеi iдеологii долучився емiгрант Дмитро Донцов, котрий проживав у Львовi, був редактором «Лiтературно-наукового вiсника» (1922–1932), часопису «Заграва» (1923–1924), «Вiсника» (1933–1939), написав низку праць, зокрема «Юнацтво i Пласт», «Патрiотизм», «Нацiоналiзм», якi мали великий вплив на молодь.

Нацiоналiсти вбачали в Державному центрi УНР свого основного супротивника, звинувачуючи його у полонофiльствi. Емiграцiя УНР навзаем дистанцiювалася вiд нацiоналiстичних угруповань, категорично засуджувала iхню iдеологiю. Зауважимо, що у другiй половинi 30-х рокiв поширюються симпатii окремих дiячiв УНР до нацiоналiстичноi iдеологii, якi яскраво виразилися пiд час Другоi свiтовоi вiйни (Іван Литвиненко, Леонiд Ступницький, Петро Смородський, Василь Мороз, Олександр Даниленко, Іван Трейко та iн.

Основним полiтичним та iдейним суперником Державного центру УНР на емiграцii був гетьманський рух, якому також була притаманна внутрiшня боротьба мiж осередками, що орiентувалися на Павла Скоропадського, Василя Вишиваного, Івана Полтавця-Остряницю. З останнiм було пов’язане формування на Волинi наприкiнцi 1924 р.