Проект «Україна». Галичина та Волинь у складі міжвоєнної Польщі

Украiнська проблема була досить вагомою в полiтицi офiцiйноi Варшави, оскiльки вiдносини мiж украiнцями i Польською державою протягом усього мiжвоенного десятирiччя були досить непростими. Щодо ii розв’язання в польському полiтичному таборi було багато пiдходiв. «Ендеки», якi перебували при владi до травневого перевороту 1926 р., прагнучи створити однонацiональну державу, намагалися якнайшвидше асимiлювати представникiв непольських меншин. Реалiзацiя цього завдання не виключала й насильницькi методи.

Другий напрям представляли т.

зв. пiлсудчики – прибiчники Юзефа Пiлсудського. Вони добре розумiли необхiднiсть вирiшення украiнськоi проблеми, з якою пов’язували, i не безпiдставно, подальшу долю Речi Посполитоi. Не полишаючи головноi мети – полонiзацii украiнцiв, у нацiональнiй полiтицi вони намагалися використовувати гнучкiшу тактику.

Польськi соцiалiсти пропагували iдею надання територiальноi автономii Схiднiй Галичинi, а iншим захiдноукраiнським землям – територiального самоврядування.

Найрадикальнiший пiдхiд пропонували комунiсти. Експлуатуючи «право нацiй на самовизначення», вони виступали за приеднання захiдноукраiнських земель у складi Польщi до Украiнськоi Соцiалiстичноi Радянськоi Республiки.

Офiцiйна Варшава, розробляючи полiтичну лiнiю щодо украiнцiв, намагалася поглибити регiональнi особливостi i розчленувати на окремi частини единий украiнський народ. Зважаючи на вiдмiнностi в рiвнi нацiональноi свiдомостi, культури, полiтичноi активностi украiнцiв Волинi й Галичини, урядовi кола хотiли iх поглибити i запобiгти згуртуванню украiнцiв у едину полiтичну силу.

Захiдна Волинь увiйшла до складу Польщi за Ризьким мирним договором 1921 р. Тут було утворене Волинське воеводство, яке за територiею посiдало друге мiсце в державi.[324 - Drugi Powszechny Spis Ludnosci z dnia 7 grudnia 1931 r. Mieszkania i gospodarstwa domowe. Ludnosc. Stosunki zawodowe. Wojewуdztwo Wolynskie. – Warszawa, 1938. – T. 70. – S. 2.] Особливiстю його адмiнiстративного подiлу були значнi вiдмiнностi повiтiв як за територiею, так i за чисельнiстю населення (табл.

1).[325 - Складено на основi: Maly rocznik statystyczny. – Warszawa, 1939. – S. 13.]

Таблиця 1

Територiя i населення повiтiв Волинського воеводства у 1931 р.

Як бачимо, найменш заселеними були пiвнiчнi повiти: Сарненський, Любомльський, Ковельський, Костопiльський. Водночас окремi з них були найбiльшими за територiею.