Дiтям кульбаб. Про життя, про цінності, які в ньому існують. І звичайно ж, про Вітер

Дiтям кульбаб. Про життя, про цiнностi, якi в ньому iснують. І звичайно ж, про Вiтер

Дiка Кара

Перед вами добра та зворушлива притча про силу батькiвськоi любовi, тепло рiдноi домiвки, родиннi цiнностi та непростий вибiр. Про тi щирi почуття, що знайомi кожному. Мудре оповiдання про справжне життя та про Вiтер Долi.

Дiтям кульбаб

Про життя, про цiнностi, якi в ньому iснують. І звичайно ж, про Вiтер

Дiка Кара

перевод книги «Детям одуванчиков» (автор Дика Кара) с русского на украинский язык

Переводчик Людмила Еременко

Переводчик Анатолiй Еременко

© Дiка Кара, 2021

© Людмила Еременко, перевод, 2021

© Анатолiй Еременко, перевод, 2021

ISBN 978-5-0055-6559-4

Создано в интеллектуальной издательской системе Ridero

Надходив вечiр.

На змiну деннiй спекотi непомiтно прийшла вечiрня прохолода.

Все живе нарештi зiтхнуло з полегшенням. Рослини та тварини готувалися до сну. Набридливi мошки вiдправились на вечiрню прогулянку.

А тим часом старий кульбаба вирiшив перед сном погомонiти з онучатами-кульбабенятами.

– Стародавнi кульбаби казали, що одна з головних цiнностей життя – це право самому робити свiй вибiр та вдалий напрям Вiтру. Але ж я кажу вам – що все це умовно. Головна цiннiсть – батькiвський листок, що зростае поряд.

Кульбабенята з подивом перезирнулися.

– Дiду, чому батькiвський листок – це цiннiсть? – спитав онучок.

– Неважливо. Прийде час – самi все зрозумiете! – невдоволено пробурмотiв дiд.

– Лягайте спати. Бо вже пiзно.

Слова дiда засiли у головi кульбабеняти i вiн нiяк не мiг заснути.

– Дiду, розкажи, будь-ласка, про що ти казав. Яке це мае значення? Тобi ж це нiчого не варто? Подiлися мудрiстю!

– Мудрiстю… чи дурiстю… – загадково вiдповiв дiд, не вiдкриваючи очей.

– То розкажеш? – не здавався онучок.

– Ну що ж, слухай, – позiхнув кульбаба та неквапливо почав свою розповiдь.

На мальовничому схилi гори жили кульбаби. Цi доброзичливi створiння були розпещенi чистим повiтрям та безмежною материнською турботою Сонця.

Ще у квiтнi, як тiльки зiйшов перший снiг, кульбабенята дружно проклюнулися до свiтла i жили собi в свое задоволення. Ними милувалися звiрi, птахи та усiлякий подорожнiй. Вони тягнулися до Сонця, даруючи свiту своi чарiвнi усмiшки, щиро радiючи кожному дню.