Науково-пізнавальні лекції, статті, відгуки

Мiж ремiсниками, господарями папiрень, iснувала велика конкуренцiя. Тому пiд час виготовленнi паперу його мiтили водяними знаками, або фiлiгранями. Технологiя отримання знаку така. На металеву сiтку форми клали фiгурку, сплетену з тонких дротикiв. Звичайно, на фiгурцi затримувалося менше паперовоi маси. Через це папiр у цьому мiсцi просвiчувався, вiдтворюючи контури вiзерунка.

Перша европейська фiлiгрань датуеться 1282 роком. Їi створили в майстернi iталiйського мiста Фабрiано. На фiлiгранях зображували голови бикiв, квiти, плоди, фрукти, хрести, ваги.

Пiзнiше використовували фiгурки зi зображенням геральдичних знакiв. Кожний паперовий млин мав свою фiлiгрань.

Незважаючи на те, що папiр коштував значно дешевше вiд пергамену i його виготовляли в достатнiй кiлькостi, богослужбовi книги продовжували писати на пергаменi. Священики вважали папiр не довговiчним. Задля мiцностi мiж крайнiми листками кожного зошиту вкладали пергаментнi смужки. Згодом вiд цього вiдмовилися. Проте до згину паперового зошита крiпили шкуратяну смужку, щоб нитки, якими зшивали зошити, не перетирали папiр.

У кiнцi XIV ст. папiр широко використовувався для написання документiв i кодексiв. Врештi-решт папiр витиснув пергамен.

Роль паперу в книгодрукуваннi надзвичайно велика. Папiр став тiею матерiальною базою, на якiй способом друку твори множилися в сотнях i тисячах екземплярах.

Використання iнструментiв для письма залежало вiд матерiалу, на якому велися записи. Наприклад, камiнь i метал вимагав рiзця, пензля або металевого стержня, щоб карбувати текст.

Коли складали текст на восковiй табличцi, то користувалися дерев’яною або металевою паличкою, гострою з одного кiнця i плоскою з iншого. Одним кiнцем писали, а другим виправляли помилки, розгладжуючи вiск. Таку паличку називають стилем. На папiрусi писали каламом. Таку паличку отримували з очерету або дерева: зрiзали тонший край прямоi палички так, щоб надрiз був рiвний i однаковий з обох бокiв. Край заточували особливо старанно, адже вiд нього залежала краса i чiткiсть написаного. У ХІІ ст. користувалися i каламом, i пташиним пером. Використовували пiр’iни яструба, пелiкана, лебедя, ворона, гуски. Гусячi пера характеризувалися еластичнiстю, мiцнiстю.

У ранньому Середньовiччi горизонтальнi лiнii проводили металевими стержнями, пiзнiше – свинцевими. До речi, в античнi часи знали i використовували для цих цiлей олiвцi, виготовленi зi свинцю. У часи Середньовiччя, починаючи з XII ст.