Науково-пізнавальні лекції, статті, відгуки

У складi iмператорських мiсiй Кирило бував у рiзних краiнах, де навертав язичникiв до християнства. Для того, щоб вести дискусii зi злiсними язичниками, Кирило вивчав iхнi мови. Як блискучий полемiст, мав дар переконувати людей.

Наприкiнцi 862 року до Константинополя прибуло посольство вiд моравського князя Ростислава. Посли просили iмператора Михайла направити до Моравii мiсiонерiв, якi б проповiдували Євангелiю зрозумiлою для ii мешканцiв мовою.

Не пiзнiше 863 року Костянтин Фiлософ (Кирило) та його брат Мефодiй вирушили до Великоi Моравii.

Судячи з усього вони везли з собою вже перекладенi церковнi книги, записанi новоствореною абеткою.

З виявлених пам’яток слов’янськоi писемностi найдавнiшими е написи на стiнах та керамiчних плитах церкви болгарського царя Симеона (893–927) в Преславi, давнiй столицi Болгарii. Написи вiдносять до кiнця ІХ ст. Вони створенi частково кирилицею, частково глаголицею – двома абетками слов’янського письма.

Ми знаемо, що кирилиця, бiльш просте i зручне письмо, витiснила глаголицю.

Однак глаголиця остаточно не зникла: до кiнця ХVІІІ ст. нею користувалися мешканцi Хорватii та Далматii.

Отже, в ІХ ст. суспiльний розвиток схiдних слов’ян досяг такого рiвня, коли усне мовлення не вповнi задовольняло людей. Адже постiйно виникала потреба в обмiнi iнформацiею та ii збереженi. Цей час, «як правило, збiгаеться з появою адмiнiстративних, культурних, релiгiйних та iнших iнститутiв». [21, 19]

І щодо матерiалiв, на яких писали нашi пращури. Широко використовували бересту i дощечки.

Також писали на стiнах, глиняному посудi, карбували слова на камiнних плитах.

У давньоруських текстах слово «книга» вперше зустрiчаеться в Остромировiй Євангелii (1056–1057), де вжите у множинi. Це свiдчить про трактування слова у ширшому, нiж конкретний предмет, розумiннi. В однинi слово «книга» зафiксовано 1263 року в рукописному списку. У тi часи пiд книгами розумiли твори лiтургiйного i церковно-повчального характеру. Це й не дивно. Адже першi книги на наших землях були християнськими, богослужбовими.

Згодом назва «книга» поширилася на всi кодекси.

Згiдно з перiодизацiею давньоi руськоi книги, перший перiод ii розвитку почався в Х ст. i тривав до середини ХVІ. Особливостi цього перiоду такi.

З прийняттям християнства в Киiвську Русь поступали богослужбовi книги, написанi грецькими лiтерами. Завдяки книгам русичi знайомилися з культурними надбаннями Вiзантii. У ХІ ст. писемнiсть поширилася землями Киiвськоi Русi.