Науково-пізнавальні лекції, статті, відгуки

В окремих випадках спостерiгаються спроби наслiдувати захiдноевропейськi зразки (Пересопницька Євангелiя).

Новi елементи в оформлення кириличноi книги принесли стародруки. Особливiсть iх оформлення полягае в чорно-бiлому орнаментi на паперi. Його отримували за допомогою дерев’яноi дошки з рiзьбленим вiзерунком. Таку дошку називали дереворитом. На дошку наносили фарбу й видруковували прикрасу. При цьому виступаючi частини орнаменту залишали на паперi чорний слiд, а на мiсцi вибраного дерева папiр залишався без змiн, тобто був бiлим.

Таку технiку друку прийнято називати ксилографiею.

Слiд сказати: створити дереворит досить складно. Бувало, друкарi iмiтували ксилографiчний вiдбиток, виконуючи орнамент пером. Орнамент нагадував оздоблення в стародруках, через що отримав назву стародрукованого.

Добре знання стилiв оформлення книги та палеографiчних особливостей тексту допомагае дослiдникам визначити час i мiсце написання нововиявленого рукопису.

Взаемовплив рукописноi книги на друковану

Книгодрукування, що прогресувало в краiнах Захiдноi Європи, призвело до занепаду переписування книг.

Якщо книги i переписували, то хiба що подарунковi, параднi, або ж вели приватнi конспекти. У нас вiд середини XVI до середини XVIІ ст. рукописна книга досягла свого найбiльшого розквiту. Рукописна книга стае взiрцем майстерностi. Переписуванням книг займалося багато фахiвцiв. Переписують як рукописнi, так i друкованi книги, переслiдуючи мету отримати копiю чудовоi книги, задля навчання. Писцi пiдходили до переписування, як до богоугодноi справи.

Пiсля того, як виникло кириличне друкарство, практично починають переписувати стародруки.

Вiдомi рукописнi книги, скопiйованi з Євангелii Учительноi, що вийшла друком у Заблудовi (1569), Апостола i Букваря Івана Федорова (1574). Ученi вiдмiтили, що графiка шрифтiв Острозькоi Бiблii Івана Федорова близька «з лiтерами документального письма волинських судово-адмiнiстративних книг 1560–1580 рокiв».

[21, 130]

Заради iстини скажемо: створити рукописну книгу з друкованоi чи навпаки не складно. Друкарi, виготовляючи шрифти, тримали перед собою рукописнi книги i копiювали з них лiтери, якi потiм карбували для друку. Правда, в друкованiй книзi ми не побачимо того розмаiття почеркiв, яке присутне в книзi рукописнiй. На завадi цьому, звичайно, стояли фiнансовi та технiчнi обмеження друкарiв.