Ідеологія

Такою була теза «Нацiоналiзму».

Двоподiл? Мабуть, той двоподiл, за який «Нацiоналiзм» притягнув до себе найбiльше злостi i «прогресивних», i своiх, i росiйських бiльшовицьких супротивникiв. Полемiзувати з тезою «двоподiлу» вони не можуть, бо ця iдея червоною ниткою проходить через усi твори Г. Сковороди, І. Вишенського, Т. Шевченка, І. Франка, Лесi Украiнки, Олени Телiги – взагалi поетiв львiвського «Вiстника». Не лише я, але й вони дiлять людей на двi «породи», вiдповiдно не до iхнього соцiального становища, а iхньоi духовноi природи, iхнього духу; дiлять на двi рiзнi категорii: на шляхтича i мужика, козака i свинопаса, лицаря i плебея, патрiота i «дядькiв отечества чужого»; борцiв i «партачiв життя», героiв за нацiю i нiмих, пiдлих рабiв, «грязi Москви» або «жебракiв о ялмужну просящих», мученикiв за вiру i «сонне кодло» вiдступникiв, ардентiв та iзогенiв, людей «лицарськоi, чистоi, святоi» кровi i «сукроватоi» кровi невiльникiв, «ковалiв безверхих» i «людських шашелiв» (однi з чужими iдолами борються, iншi ж розтлiвають нацiю), на одержимих духом iстини й юд, плем’я Навина та Датанiв i Авiронiв, «люд героiв» i «номадiв лiнивих» тощо (тема для спецiальноi розвiдки!).

Не йдеться тут про соцiально-класовi рiзницi, повторюю, а про рiзницi духу. Бо в Шевченка були плебеi-гречкосii, i романський золотий плебей; е в нього iзраiльський архiерей у часи Ірода-царя, а тi, що в чужого володаря «мов собаки патинки лизали», це були iнодi й звичайнi Яреми, i нащадки панства козацького. Це – татарськi люди й Ігоревi воi, Барабашi та Хмельницький, Мазепа i Кочубей. А в найбiльш переломнi епохи – це два близнюки Івани, один «буде катiв катувати, другий – катам допомагати».

Цей двоподiл – власне проблема детронiзацii сучасноi нашоi псевдоелiти (i не тiльки нашоi), i приходу на ii мiсце того нового лицарства, яке передбачав Шевченко; це проблема, яку поставив 1926 року «Нацiоналiзм» як вiдродження духу нашоi давнини старокиiвськоi та козацькоi, з ii поборниками, якi в епоху боротьби нашоi захiдноi цивiлiзацii проти антихристиянських сил диявола, покладуть початок великому дiлу, довершенню великоi мiсii Украiни, передбаченоi iй на горах киiвських апостолом Андрiем.

Мiсii хреста i меча: «На диявола – хрест, на ворога – шабля». Велике змагання у сферi духовiй i фiзичнiй.