Ідеологія

Цiлком у дусi тих прав особистостi, що мала право вибирати собi нацiональнiсть, цiлком у дусi болоховщини, вiн виправдовуе, наприклад, ельзасцiв за iхню зраду нiмецькостi пiд час Французькоi революцii, бо Францiя «ельзасцiв увiльнила вiд панiв i попiв!» Для полiтика з фелахською психологiею звiльнення вiд будь-яких тягарiв – це найважливiша рiч у свiтi, за яку не один, а й десять разiв можна змiнювати рiдний край. «Нацiональна еднiсть не завжди може вести до бiльшоi свободи».[68 - Життя, 1925. – Ч. І (4).] Коли вона веде до бiльшоi свободи – осанна iй! Коли ж нi – тим гiрше для неi, тодi для болоховця одна дорога: до того чи iншого хана.

Цей iдеал татарських людей, голоти, суверенних особистостей, та як там ще його назвати, – набував у крайнiх лiвих форму народництва або соцiалiзму. Taм над державою (взагалi нацiею) стояла одиниця або народ, тут – клас, пролетарiат, робочий; або трудящий народ. Суть залишалася та ж сама: засаднича нехiть до великого органiзуючого колективу, який в iм’я своiх тривалих iнтересiв вимагае жертв i накладае тягарi i на одиницю, i на народ, i на його окремi класи.

Для соцiалiстiв «найвищою метою е добро та розвиток чоловiка» (тобто одиницi). Вони також, звiсно, державники, але iм потрiбна своя держава для того, щоб «наш мужик i наш заробiтчанин мали кусень чорного хлiба». Так пишуть соцiалiсти, i мимоволi згадуеться все та сама наказка – «коли б хлiб та одежа»… Ну, а коли цей хлiб буде не щодня, як, наприклад, було з нiмецьким заробiтчанином i мужиком пiд час Першоi свiтовоi вiйни i блокади, що тодi? Тодi, вочевидь, настае право сецесii та самовизначення своеi державноi приналежности для класу, як – вище ми бачили – для одиницi.

[69 - Драгоманов М. Листи на Надднiпрянську Украiну.] Драгоманов мириться з росiйською державнiстю тому, що вона служила нiбито аграрним iнтересам селян. Для нього цiлком зрозумiло, що за цю цiну украiнська iнтелiгенцiя пiшла на службу чужiй державнiй iдеi i «стала й собi на боцi уряду» царя Олександра II. Це сталося «тим легше, що тодi було в ходу народництво, думка злитися з народом. Виправдовуе й тих украiнцiв, хто ставали при царському урядi «мирними посередниками», бо вони «мають за собою виправдання в тому, що збiльшили селянську землю в трьох правобережних губернiях майже на два мiльйони моргiв».[70 - Народня влада в Украiнi // Гр. наш. – Прага, 1922.] Як бачимо, фiлософiя гречкосiя, що на всi полiтичнi справи дивиться з точки зору «прирiзки землi».