Ідеологія

Вже 1905 року воно думало здiйснити свою мету «без нацiонального ворогування до народних мас iнших нацiй»;[169 - Молода Украiна. – 1905. – Ч. 1.] це гасло стало догмою соцiалiстiв аж до останнiх часiв, коли iхня частина (з нацiоналiстичним забарвленням) мусiла зiйти з кону полiтичного життя, а та, що залишилася (комунiстична), вiдверто зрiкалася власноi нацiональноi полiтики, посунувши тезу 1905 року до полiтичного ренегатства.

Звiсно, що будь-який полiтик мусить рахуватися з обставинами, але не мае бути iхнiм невiльником.

Самi ж галицькi опортунiсти писали, що «коли нам практична дорога заложена, то ми повиннi виробити собi певний теоретичний свiтогляд», в дусi якого треба бодай виховувати маси, поки вони не дозрiли ще активно за той iдеал виступити. Але такого iдеалу – крiм мiнiмальноi програми й повiльноi працi не було… Вони самi закликали своiх опонентiв «показати виразно програму по всiм питанням», зауважуючи, що «хто ii не показуе, той або ii не мае, або хитруе. [170 - Народ. – 1892. – Ч. 2, 78.] Можна смiло сказати, що наше провансальство нацiональноi програми не мало, бо ii не показувало, вiд неi вiдмахувалося як вiд чогось нереального. Далекими iдеями захоплювалися вони, втягуючи iх у свою тактику, лише тодi, як iх накидала iм мить, аби зараз пiсля того, коли спадали гребенi масового пiдйому, знову повернутися до староi тактики закулiсних домовленостей i до пред’явлення рахунку за «податок майна i кровi»; до тактики, що розрахована не на виховання мас, а на торги з державою, до так званого парламентського кретинiзму. Перемагала знову мiнiмальна програма; що ж до максимальноi, – то ii не намагалися проводити iншими засобами, лише, як нереальну, – забували. Коли ж намагалися часу вiд часу й про неi щось згадати, тодi виявлялася безмежна безпринципнiсть iдеологiв, якi в одному i тому ж часописi впродовж одного тижня вмiли до тих далеких iдей зайняти дiаметрально-суперечне становище. Використовуючи безсмертну фразу провiдника хлiборобiв-державникiв, самостiйнiсть була для них тактичним питанням, чимось таким, як абстиненцiя вiд виборiв тощо. Отже, питанням не засадничим, не властивою метою нацii, а лише справою, яка може виринути нинi, а завтра зовсiм зникнути з кола питань, що займають партiю.