Проект «Україна». Австрійська Галичина

Першi кроки львiвського украiнського театру були пов’язанi з широким використанням драматургii Надднiпрянськоi Украiни. 26 жовтня 1848 р. група аматорiв у Львовi поставила перероблену І. Озаркевичем «Наталку Полтавку» І. Котляревського пiд назвою «Дiвка на вiдданню, або На милування нема силування». 21 листопада 1848 р. глядачi побачили другу виставу п’еси, а 24 лютого 1849 р. було поставлено п’есу «Москаль-чарiвник» І. Котляревського. Украiнськi вистави мали великий успiх, будили серед народу патрiотичнi почуття, любов до рiдноi культури.

Досягнення аматорського театру 1848–1849 рр. заклали основу для подальшого розвитку театрального руху, органiзацii у Львовi 1864 р. першого в Галичинi професiйного украiнського театру.

Визначними подiями були також народний фестин у Львовi 3 травня 1849 р. – у першу рiчницю скасування панщини – та заснування 1849 р. з iнiцiативи Головноi Руськоi Ради Народного дому у Львовi, який став на якийсь час осередком культурного i наукового життя украiнського населення Галичини.

Польсько-украiнська конфронтацiя. Полiтизацiя украiнського нацiонального руху в Галичинi, створення ним власних нацiонально-полiтичних i культурно-освiтнiх структур, висунення i поступова реалiзацiя програми нацiонального самоствердження украiнцiв на територii iх компактного проживання – схiднiй частинi Галичини – в рамках конституцiйноi Австрiйськоi монархii стало великою несподiванкою для польських громадських кiл, якi й далi уявляли себе единими повноправними господарями краю.

Ставлячи своею кiнцевою метою вiдбудову Польськоi держави в кордонах 1772 р. з включенням до неi частини украiнських земель, вони не визнавали за населенням цих земель, у тому й Схiдноi Галичини, права на нацiональну незалежнiсть i украiнський рух сприйняли вкрай негативно. Вони далi дотримувалися застарiлих стереотипiв, вважаючи украiнцiв частиною польського народу, яка вiдрiзнялась вiд полякiв тiльки релiгiйним обрядом, iхню мову – дiалектом польськоi мови, а культуру i лiтературу – складовою частиною культури й лiтератури польськоi.

Розрив цього уявного зв’язку був визнаний польською стороною за зраду польських нацiональних iнтересiв. Польська громадськiсть виступала проти украiнського руху, об’еднавшись в антиукраiнський демократично-лiберально-шляхетський блок. Польськi полiтики намагалися насамперед перешкодити заснуванню Головноi Руськоi Ради i, прибувши на ii установче засiдання у митрополичiй палатi при соборi Св.