Проект «Україна». Австрійська Галичина

Серiя юридична / Львiвський нацiональний унiверситет iменi Івана Франка. – Львiв, 2006. – Вип. 43. – С. 67–72.]. Історики ж здебiльшого концентруються на факторах вироблення крайовоi полiтики, яка здiйснювалася Галицьким сеймом[2 - Аркуша О. Галицький сейм: виборчi кампанii 1889 i 1895 рр. / Олена Аркуша / НАН Украiни, Ін-т украiнознавства iм. І. Крип’якевича. – Львiв: [б. в.], 1996. – 174 с.; Аркуша О. Украiнськi землi у складi Австрiйськоi (Австро-Угорськоi) iмперii (1772–1918). В кн.: Полiтична система для Украiни: iсторичний досвiд i виклики сучасностi / [О.

Г. Аркуша, С. О. Бiла, В. Ф. Верстюк та iн.] – К.: Нiка-Центр, 2008. – 988 с.; Чорновол І. Украiнська фракцiя Галицького крайового сейму: 1861–1901 рр. (Нарис з iсторii украiнського парламентаризму) / Ігор Чорновол / НАН Украiни, Ін-т украiнознавства iм. І. Крип’якевича. – Львiв: [б. в.], 2002. – 288 с.], намiсниками[3 - Мудрий М. Галицькi намiсники в системi украiнсько-польських взаемин (1849–1914) / Мар’ян Мудрий // Вiсник Львiвського унiверситету. Серiя iсторична / Львiвський державний унiверситет iменi Івана Франка. – Львiв, 1998. – Вип. 33. – С. 91—101.] та Крайовою шкiльною радою[4 - Кошелева Н. Дiяльнiсть галицькоi крайовоi шкiльноi ради стосовно украiнськоi народноi освiти в 1873–1914 роках / Наталiя Кошелева // Вiсник Львiвського унiверситету. Серiя iсторична / Львiвський державний унiверситет iменi Івана Франка. – Львiв, 1999. – Вип. 34. – С. 269–276.], а також вивчають вплив дiяльностi цих суб’ектiв на динамiку та структуру мiжнацiональних вiдносин. Проте процес формування системи органiв влади в Галичинi вимагае наукового переосмислення з врахуванням положень сучасноi полiтичноi теорii, теорii державного управлiння та конституцiйно-правовоi теорii. Тому у цьому нарисi насамперед буде показано особливостi процесу автономiзацii Галичини, окреслено сферу повноважень галицькоi автономii, виокремлено етапи формування системи органiв влади.

Военнi поразки Австрiйськоi iмперii у вiйнах з Сардинським королiвством, Францiею та втрата Габсбургами частини пiвнiчноiталiйських територiй[5 - Йдеться про частину Ломбардii.

] у 1859 р. загострили потребу модернiзацii взаемовiдносин мiж династiею та суспiльством, що започаткувало трансформацiю устрою вiд абсолютизму до лiберального конституцiоналiзму з одночасним системним вдосконаленням державного механiзму. Упродовж 1861–1914 рр. розвиток полiтичних органiв влади[6 - Полiтичнi органи влади, або крайовi полiтичнi органи влади (нiм.