Проект «Україна». Австрійська Галичина

У новому виборчому законi були чiтко виписанi усi процедурнi питання та передбачалась обов’язковiсть окремого примiщення для виборчоi дiльницi[86 - Досi у сiльських громадах правибори вiдбувалися у шинку, канцелярii вiйта чи у панському дворi, а вибори – у примiщеннi повiтового староства, що певним чином делегiтимiзувало весь виборчий процес та сприяло масовому явищу «хрунiвства» (продажу голосiв виборцiв за горiлку та ковбасу). Нововведення демонстрували громадськостi часткове виведення виборiв поза вплив адмiнiстративних чинникiв.

]. Додатково запроваджувались iнститут спостерiгачiв вiд полiтичних партiй, одночаснi вибори посла та його заступника, а також виключно у Галичинi – двомандатнi виборчi округи для сiльських громад. Процедура допускала лише особисте голосування виборця, а не за посередництвом його представника, як це було ранiше[87 - Gesetz vom 26. J?nner 1907, betreffend die Wahl der Mitglieder des Abgeordnetenhauses des Reichsrates // R. G. Bl. – Jahrgang 1907. – St?ck IX.  – Nr. 17. – S. 59—107.].

У Галичинi розподiл мандатiв виглядав так: мiських одномандатних округiв – 34 (Захiдна Галичина – 13, Схiдна – 21), у сiльських громадах усi 36 округи – двомандатнi (Захiдна Галичина – 17, Схiдна – 19)[88 - Олесницький Є. Новий виборчий закон (популярний виклад основних постанов) / Євген Олесницький // Дiло. —Ч. 13. – 17 (30).01.1907.]. Виборчi округи було подiлено так, що у Схiднiй Галичинi не було жодного округу, де б украiнцi склали бiльше 77 % населення, а 2 % евреiв планувалось залучити до коалiцii з польськими партiями, щоб забезпечити iм 25 % голосiв виборцiв для здобуття другого мандату в двомандатних виборчих округах[89 - Binder H.

Polen, Ruthenen, Juden. Politik und Politiker in Galizien 1897–1918. [Manuscript] / Harald Binder. – Wien: Diss., 1997. – S. 53.].

Враховуючи данi перепису населення за 1900 р. можна легко встановити, що у мiських округах украiнцi не мали шансу здобути жодного мандату. Проте у сiльських громадах завдяки заздалегiдь визначенiй квотi (І-й мандат вимагав 50 %+1 голосiв, а ІІ-й – 25 %+1) гарантований шанс був для здобуття І-го мандату в 21 округах (№ 48–51, № 53–70) та ІІ-го – у 7 округах (№ 54, 55, 56, 57, 59, 62), що разом становило можливих 28 (26,41 %) украiнських мандатiв[90 - Die Ergebnisse der Reichsratswahlen im Jahre 1907 // ?sterreichische Statistik.

 – Wien: K. u. k. Hof- und Staatsdruckerei, 1908. – Band 84, Heft 2. – S. І. 82—103.].