Плисти проти течії

А сьогоднi сноби, якi мають себе за дуже сучасних людей, вiдкрили для себе Кама Сутру, якоi iндуси начиталися ще 1500 рокiв тому, та й вiддали ii мусульманам. А сноби вважають ii чи не найголовнiшим твором минулого. Але якби вони почитали ii на санскритi, в оригiнальнiй версii, то натрапили б на оповiдi про бога Каму, про те, як цей Бог створюе Всесвiт i людей, як вiн, немов Купiдон, метае своi стрiли, лишаючи на тiлi людей надчутливi точки, i це не так малорелiгiйно, як то може видатися.

Згадаймо Ілiаду та Одiссею – твори, в котрих, окрiм оспiвування героiв, багато згадок про Богiв.

Згадаймо Чiлам-Балам в Америцi… Згадаймо багато iнших книг, згадаймо Бiблiю. Хiба Старий i Новий Заповiти Бiблii не позначенi релiгiйнiстю, не говорять нам про Бога вiд тисяч рокiв? З вiрою в Святе Письмо багато людей не тiльки помирали, а й жили, що найголовнiше i найважче. Адже померти – рiч нехитра, любi моi. Померти дуже легко. Померти – це викинутися з вiкна; померти – це натиснути гачок пiстоля; померти – це просто рiзко викрутити кермо авта на гiрськiй дорозi. Але жити, жити день-у-день, дбаючи про сповнення морального закону, жити день-у-день, дбаючи про сповнення закону любовi, жити день-у-день, намагаючись творити – набагато складнiше, нiж померти. Бiльше, нiж героi, Боговi потрiбнi люди, якi можуть жити щодня.

Та чи можна сказати, що Боговi щось потрiбно? На такi слова моi колеги фiлософи можуть заперечити: «Бог – це абсолют. Боговi нiчого не треба. Бог в усьому». Але я казав, що ми з вами трохи помiркуемо.

Ми маемо якось його уявляти, якось вiдчувати, якось йому молитися. Назагал, люди повиннi вмiти молитись i вмiти помирати, тобто окрiм життездатностi, вони повиннi вмiти молитися i вмiти помирати. Люди зводять разом руки не тiльки для того, щоб утримати знаряддя працi чи iжу; люди зводять разом руки або ставлять iх у певний спосiб, що в Індii називаеться мудрами, в пошуку контакту з Божеством, контакту з незнаним, контакту з тим, що ми називаемо Богом. Байдуже, як ми його iменуемо, значно важливiше – цiлковита впевненiсть в iснуваннi Бога. Завважте, що за античних часiв, коли люди мали обмаль засобiв, вони звели Пума Пунку накреслили лiнii Наски, вибудували пiрамiди Єгипту та Парфенон, написали Одiссею, Ілiаду, Бгагавад Гiту, Бiблiю. Якщо тодiшнi люди, мавши обмаль засобiв, змогли це зробити, то що б могла зробити людина, яку ми в Акрополi називаемо людиною новою?

Через усю iсторiю людства деяким чоловiкам i жiнкам притаманне вiдчуття Бога.