Плисти проти течії

Не дивно, що iнодi те саме вiдбуваеться, коли iсторики натрапляють на стародавнi символи, змiст яких незрозумiлий через брак спадковостi культури, i ми й гадки не маемо, що вони означають.

Зустрiчаемося ми i з феноменом людськоi культури, який суперечить теорii лiнiйноi еволюцii, тож не завжди i не обов'язково бiльш розвиненi культури е найближчими в часi; часто-густо бiльш розвиненi культури – це культури давнiшi, якi бiльш розвиненi з технiчного i мистецького погляду. Скажiмо, тут, у Перу, що ви вважаете досконалiшим: глек культури Мочiка чи глек iнкiв? Певне, глек культури Мочiка, хоча це iндiанське плем'я жило ранiше за iнкiв.

Що краще: керамiчнi вироби з Чавiна, зразки котрих зберiгаються в музеi Святого Марка, – яскравi, напрочуд гарнi, випаленi в печах за температури понад тисячу градусiв, оздобленi абстрактними символами, якi зачаровують i вiдзначаються вишуканiстю вiзерункiв, – чи подiбна керамiка культурного шару Чурахон, що датуеться трьома, чотирма чи п'ятьма тисячолiттями пiзнiш? Остання навiть не до порiвняння.

Класичним прикладом може слугувати Єгипет. Там ми побачимо величну символьну культуру часiв перших династiй, походження якоi нам невiдоме, позаяк теорii про походження цих символiв та культур вiд протокультур Сахари не витримують критики. Культури неолiту й мезолiту, i навiть палеолiту на теренах сучасного Єгипту були значно менше розвиненi, нiж культури палеолiту в Європi, скажiмо в Іспанii та Францii.

Нараз за царювання Менеса в Єгиптi постае велика цивiлiзацiя. За часiв перших династiй побудовано великi пiрамiди; за часiв перших династiй обробляли найтвердiшi каменi, такi, як дiорит i сланцi; за часiв перших династiй створено складну i багатющу, пiд релiгiйним, метафiзичним та онтологiчним поглядом, мiфологiю, яку згодом назвуть Книгою Пiрамiд, Книгою Мертвих.

З плином часу i згiдно з еволюцiйними законами, як ми iх розумiемо, Єгипет мав би сягнути вищого рiвня розвитку.

Але що ми бачимо? Справжнiй занепад! Навiть за часiв Рамесидiв, коли Єгипет намагаеться повернути колишню велич, це стае лише подобою вiдродження, наслiдуванням давнiх форм, компiляцiею давнiх знань, вiдродженням, подiбним до нашого Вiдродження або до неокласичноi епохи за першого приходу до влади Наполеона Бонапарте, коли не було створено чогось справдi нового.