Сьогодні я бачила…

Що ж це за книга? Маяк у безпросвiтньому мороку ночi? Осягнення давно омрiяноi мети? Чи неочiкуване диво в той час, коли свiтом шириться виснага, скептицизм та невiрство? Власне, усе разом, i значно бiльше. Хоча треба прочитати ii, щоб зрозумiти, що ми хочемо сказати. З нами можна не погодитись; можна дослухатись або засумнiватися. Вiдтiнки сприйняття такi ж розмаiтi, як розмаiта сама людська природа. Але ми анiтрохи не сумнiваемося в тому, що, дочитавши ii до кiнця, нiхто не залишиться байдужим. А час скаже свое останне слово…

Мануель Кренес

Сьогоднi я бачила…

Назва цiеi книги, любий читаче, неповна… Роблю це зумисне, аби щоразу виповнювати цю назву новими образами повсякденностi.

Ми так багато всього бачимо, але не менше й недобачаемо, бо не звертаемо уваги… Йдеться про неiстотне, яке, втiм, стае значущим, коли його взяти до серця. Саме про це я збираюсь повести тут мову. Про те, про що говорять мало i стиха, позаяк ми живемо в часи зовнiшнього звуку i внутрiшньоi тишi…

…Людей, що граються в картковi будиночки

Сьогоднi я бачила людей, що граються в картковi будиночки.

І трохи бiльше зрозумiла, що таке хисткiсть…

Поза тим, усi ми прагнемо сталого, тривкого, доброго – того, що, iстотно нас не змiнюючи, допомагае, тим не менш, рухатися вперед i розвиватися.

Коли дитина зводить картковий будиночок, то затримуе вiддих, побоюючись, що ця хистка будiвля завалиться. Граючись, дитина намагаеться на якийсь час утримати незрушною свою мрiю – картонний макет ii майбутнiх реальностей.

Але жоднiй дитинi i на гадку не спаде увiйти в цей замок чи оселитися в ньому… Вона збираеться зробити це тодi, коли «стане великою», а гральнi карти змiняться на надiйнi блоки реальностi.

Втiм, дивно бачити «великих дiтей», якi уявляють собi несхитнi картковi будиночки, тож вони й далi граються в життя в iлюзорному паперовому свiтi.

Життя, iсторiя – це не тiльки розповiдь про невдалi спроби домогтися рiвноваги. Перш нiж прагнути рiвноваги, треба все зважити.

Можливо, карти й барвистiшi за каменi й метали, але слiд розумiти, що все мае свое призначення: каменi i метали слугують для побудови надiйних структур, а карти – якоiсь iлюзii, що може справдитися тiльки здогадно.

Скажiмо, коли нам треба вибрати оселю, авто, якийсь прилад чи лiки, ми просимо поради у людей, якi краще на тому розумiються. Подiбним чином, i iсторичний досвiд пiдкаже нам, якi структури бiльш опiрнi часовi i дають людям змогу твердо стояти на ногах.