Їжа. Італійське щастя

І в нинiшнi часи тут проходять щорiчнi торги: це бiржа надзвичайно смачного сала, розсади i, ясна рiч, яблук.

Тренто – столиця яблучного царства, тут завжди розводили чудовi сорти «Ранет», «Голден Делiшез», «Штарк», «Моргендуфт» (Renette, Golden Delicious, Stark, Morgenduft), a нинi тут переважае бренд «Мелiнда» (Melinda) з долини Нон, новоявлений, «дизайновий», зi спецiальною наклееною картинкою, з виразним iменем, рекламований з 1989 року для пiдтримки конкурентоспроможностi мiсцевого садiвництва.

З цiеi «Мелiнди» нинi роблять начинки до незрiвнянного старовинного трентiнського штруделя.

Про Тридентський собор оголосили заздалегiдь, у 1545 роцi, за п’ять рокiв до початку засiдань. Цi п’ять рокiв були вiдведенi на приготування. Поступово в мiстi розселились i облаштувалися сотнi чиновникiв-делегатiв: вiд папського престолу, вiд ордену езуiтiв, вiд чернечих конгрегацiй та орденiв, i посольства вiд усiх епископатiв, i нунцiати вiд усiх дiоцезiв i християнських церков планети, не згадуючи вже про численних спiвробiтникiв «сек’юрiтi».

Не дивно, що мiсто пережило в роки Тридентського Собору бурхливе економiчне i гастрономiчне вiдродження.

З рясного фольклору i лiтературних текстiв нам вiдомо, як люблять прелати i ченцi смачно попоiсти i як спритно вони вмiють обходити, iнтерпретуючи на свою користь, приписи про пiст i утримання [див. розд. «Календар»]. Об’ектом iронii виявлялись i дяки, i римськi папи.

Пригадуеться сонет Джузеппе Джоакiно Беллi «Папська кухня» (тут i далi вiршi в перекладi В. Чайковського для цього видання. – Пер.):

Co’ la cosa che er coco m’? compare

m’ha volulo fa vede’ stamaltina la cucina santissima. Cucina?

Che cucina! Ha da di’ porto di mare.

Pile, marmitte, padelle, callare,

cosciotti de vitella e de vaccina,

polli, ovi, latte, pesce, erbe, porcina, caccia e ogni sorta di vivanne rare.

Dico: – Prosite a lei sor Padre Santo!

Dice: Eppoi nun hai visto la dispenza,

che de grazia de Dio ce n’? altrettanto.

Dico: Eh, scusate povero fijolo!

Ala ci? a pranzo con lui quarch’ Eminenza?

N?o, – dice, – er Papa magna sempre solo.

Знайомий кухар, що при папi служить,

Сьогоднi глянути менi дозволив

На кухню Найсвятiшого престолу.

Кажу йому: – Це порт вантажний, друже!

У пiч пливуть окости й цiлi тушi

У чавунцях, мов кораблi у морi.