Проект «Україна». Галичина в Українській революції 1917–1921 рр.

 – листопад 1918 р.: органiзацiя, чисельнiсть, бойовi дii). Киiв, 2009. С. 66–80.]. У його складi дiяло i кiлька украiнських частин на чолi з Ю. Коцюбинським i Ю. Лапчинським. 22 грудня червоноармiйцi зайняли Харкiв, а невдовзi Полтаву i Чернiгiв. Однак боi продовжувались, особливо в районi Бахмача – Конотопа – Гребiнки. Вночi 28 сiчня з Киева було надiслано на фронт вiддiли, якi мали зупинити ворога на пiдступах до столицi. Переважно це були юнаки І Украiнськоi вiйськовоi школи i студенти гiмназii, якi утворили Помiчний курiнь студентiв сiчових стрiльцiв – всього майже 420 чоловiк пiд командуванням студента Украiнського народного унiверситету, сотника Омельченка, якi мали на озброеннi лише 8—10 кулеметiв i гармату на залiзничнiй платформi.

Тим часом фронт вiдкотився до вузловоi станцii Крути, де 29 сiчня вiдбулась кровопролитна битва. Однак сили виявились нерiвними: супроти украiнськоi молодi виступили полтавська колона 1-i армii П. Єгорова (1300 багнетiв), 2-га армiя Р. Берзiна (3500 багнетiв), окремi пiдроздiли 3-i армii Г. Кубинського (800 багнетiв). У той день студентська сотня i вiйськова школа втратили вбитими i пораненими не менше 123 бiйцiв, серед загиблих виявився галичанин Г. Пiпський[95 - Там само. С. 86.].

Юний Павло Тичина вiдгукнувся на похорон украiнських бiйцiв поетичним некрологом, надрукованим 21 лютого у киiвськiй газетi «Нова Рада»:

На Аскольдовiй могилi

Поховали iх —

Тридцять мучнiв украiнцiв,

Славних молодих…

На Аскольдовiй могилi

Украiнський цвiт! —

По кривавiй по дорозi

Нам iти у свiт.

На кого посмiла знятись

Зрадника рука?

Квiтне сонце, грае вiтер

І Днiпро-рiка…

На кого завзявся Каiн?

Боже, покарай! —

Понад все вони любили

Свiй коханий край.

27 сiчня на пiдтримку наступаючим бiльшовицьким вiйськам виступили робiтники киiвського «Арсеналу». Лише уранцi 4 лютого полкам вiльного козацтва i Гордiiвському, а також сiчовим стрiльцям Є. Коновальця вдалося приборкати виступ бiльшовицькоi опозицii.

Та на цьому трагедiя не закiнчилася. 8–9 лютого червоноармiйцi, обстрiлявши з гармат центральнi квартали мiста, увiрвалися до Киева. «Визволителi» з невиправданою жорстокiстю почали наводити «революцiйний порядок», виконуючи наказ М. Муравйова вiд 4 лютого: «…Нещадно нищити всiх офiцерiв, юнкерiв, гайдамакiв, монархiстiв i всiх ворогiв революцii». У мiстi почалися масовi арешти i розстрiли, часто – без слiдства i доказiв вини. Загинуло до 6 тис.