Проект «Україна». Галичина в Українській революції 1917–1921 рр.

Через кiлька днiв у львiвському часописi «Украiнське слово» з’явився привiтальний вiрш-звернення Олександра Колесси до Великоi Украiни:

Ти сходеш вже огниста наша зоре!

Ти недосяжна i велика мрiе,

Ти здiйснена всiх поколiнь надiе,

Що iх ратай в могилах переоре…

Гей! В Киевi ревуть i дзвони i гармати!

Мов полки прадiдiв воскресли з-пiд могил

І молодих, нових набрали сил,

Щоби ще раз за Тебе умирати!

На щоглах кораблiв стяги жовто-блакитнi

І моря Чорного шумлять Тобi поклiн.

Заграли радiсно Кубань i синiй Дон,

Пороги гомонять Тобi пiснi привiтнi.

Тобi й Бескидовi вклоняються вершини,

Хвалу Тобi гудуть i Прута водопади,

І тужно шепотять над Тисою левади,

І Волинi хрустальних вод долини.

Ти чуеш клич трембiти з Чорногори?

Ти чуеш зойк конання з-за Карпат?

Ти знаеш Галича журбу велику й горе?

Чи знаеш, як за братом тужить рiдний брат?

Прийми ж поклiн i вiд землi Данила!

Скрiпи склепiння Твойого хорому,

Простри над людом волi тихi крила

І йди назустрiч сонцю золотому![105 - Колесса О.

Украiнi // Украiнське слово. 1918. 6 сiч.]

А вже у нiч з 8 на 9 лютого дипломати суверенноi УНР домоглись пiдписання у Брестi iз воюючими сторонами довгожданого миру. Про це стало одразу ж вiдомо не тiльки у Киевi, але й у Львовi, Тернополi, Чернiвцях.

На другий день, 10 лютого, львiв’яни стали свiдками величноi украiнськоi манiфестацii на честь заключення мирного договору з Украiною. У цей недiльний полудень на площi Ринок зiбрались тисячi украiнцiв: залiзничники з оркестром, шкiльна молодь, стрiльцi, члени «Сокола» з городоцького передмiстя… З балкону «Просвiти» iх привiтав посол Кость Левицький (1859–1941), зазначивши, «що саме наша молода держава перша простягнула руку до згоди, перша здержала криваву вiйну».

Вiдтак громовицею пронеслись здравицi на честь Центральноi Ради i Ради народних мiнiстрiв, залунало «Вже воскресла Украiна…» i похiд рушив вулицею Коперника, повз пошту, до Музичного iнституту iм. Лисенка (нинi площа Шашкевича, музучилище). Знову вiдбувся мiтинг. Із балкону виступив досвiдчений посол Лонгин Цегельський:

– Се не случай, що наша держава заключуе нинi мир, бо через цiлу iсторiю украiнського народу тягнеться нитка згiдливостi, культури та терпимостi. Навiть тi сусiди, що нам тут не хочуть признати нiяких прав, тi дiстають в Украiнськiй Республiцi широку автономiю…

– Слава!.. – виступ посла заглушувало радiсне багатоголосся львiв’ян.