Проект «Україна». Галичина в Українській революції 1917–1921 рр.

Останнiй перiод життя Липинського пройшов у кiлькох австрiйських санаторiях та в гiрськiй мiсцевостi Баден бiля Грацу, де вiн за допомогою братiв купив невеликий будинок i де пiсля затяжного грипу i серцевого приступу 19 червня 1931 р. помер. Пiд час своеi хвороби Липинський боявся, що його можуть у станi каталепсii поховати живцем. Тому, згiдно з волею покiйного, йому зроблено посмертний прокол серця. Похований у рiдному селi, де створено меморiальний музей[118 - Лисяк-Рудницький І. Мiж iсторiею й полiтикою. С.

4 жовтня сеймовий посол Семен Вiтик (1876–1934) внiс до палати послiв Державноi ради таку заяву: «Украiнський народ, який в Австрii числить бiльш 4 мiльйонiв, а на Украiнi бiльш 40 мiльйонiв населення, е положеним мiж слав’янськими державами i межуе також з румунськими, турецькими i угорськими племенами. Украiнський народ мусив через сотнi лiт досвiдчувати на собi гнiт i поневолення з боку слов’янських правительств i бути ограбленим з своеi самостiйностi на цiлi столiття так само з боку польського, як i росiйського правительства.

Тому домагаемося права самоозначення також для украiнського народу. На основi права самоозначення жадаемо далi, щоби австрiйсько-угорська i нiмецька скрита окупацiя украiнських областей, як наслiдок Берестейського мирного договору була знесена… Украiнський нарiд жадае як одинокоi умови свойого нацiонального життя мiж свобiдними державами Європи, сполучення всiх украiнських областей Австро-Угорщини, Холмщини, Пiдляшшя i Волинi з областями Украiни в Одну самостiйну республiканську державу, яка е i остане независимою вiд всiх слов’янських i других сусiднiх держав…»[119 - Дiло.

Такого вiльнодумства з уст украiнця цiсарський парламент, насамперед його польське коло, мабуть, ще не чув. Але, очевидно, очiкував. В унiсон цим словам прозвучав i голос революцiйноi Надднiпрянщини – «Заява Украiнського Нацiонального Союзу про внутрiшне i мiжнародне становище Украiни» за пiдписом В. Винниченка i П. Дiдушка: «…Украiнський Нацiональний Союз вважае цiлком природним i необхiдним злучене в один державний украiнський органiзм всiх заселених украiнцями земель, якi до цього часу через iсторичнi та мiжнароднi обставини не ввiйшли в склад Украiнськоi держави, як-то: Схiдноi Галичини, Буковини, Угорськоi Украiни, Холмщини, Пiдляшшя, частини Бесарабii з украiнським населенням, частини етнографiчно-украiнськоi Донщинiи, Чорноморii, Кубанi…»[120 - Украiнське слово.