Проект «Україна». Галичина в Українській революції 1917–1921 рр.

Гуйн передав усю владу своему заступниковi В. Децикевичу, а вiн, новопризначений президент намiсництва, уже на основi цiсарського манiфесту вiд 16 жовтня 1918 р., передав ii головi львiвськоi делегацii Украiнськоi Нацiональноi Ради К. Левицькому (засiдала неподалiк, у будiвлi Ставропiгii на вул. Бляхарськiй, тепер І. Федорова).

1 листопада на мурах Львова з’явилася вiдозва Украiнськоi Нацiональноi Ради:

«Волею украiнського народу утворилась на украiнських землях бувшоi австро-угорськоi держави Украiнська Держава.

Найвищою державною властю Украiнськоi Держави е Украiнська Нацiональна Рада. З нинiшнiм днем Украiнська Нацiональна Рада обняла владу в столичнiм мiстi Львовi i на цiлiй територii Украiнськоi Держави. Дальшi зарядження видадуть цивiльнi i вiйськовi органи Украiнськоi Нацiональноi Ради.

Взиваеться населення до супокою i послуху сим зарядженням.

Пiд сею умовою безпечнiсть публичного порядку, життя й маетку, як також заосмотрення в поживу вповнi запоручаеться».

Того ж дня Нацiональна Рада звернулася i до населення Галичини:

«Украiнський народе! Голосимо Тобi вiсть про Твое визволення з вiковiчноi неволi.

Вiд нинi ти господар своеi землi, вiльний горожанин Украiнськоi Держави… Доля Украiнськоi Держави в твоiх руках. Ти станеш як непобiдний мур при Украiнськiй Нацiональнiй Радi i вiдiпреш всi ворожi замахи на Украiнську Державу…»[137 - Украiнське слово. 1918. 3 листоп.; Дiло. 1918. 2 листоп.]

Отже, вже в перших документах керiвники повстання намагалися заручитися пiдтримкою широких народних мас i, в якiйсь мiрi, пророкували, що до перемоги ще далеко, боротьба лише розпочинаеться.

Вiйськовi кола, i перш за все Д. Вiтовський, одразу ж закликали змiцнити збройнi сили, вважаючи украй необхiдним посилити вiйська у Львовi, над яким швидко збиралися грозовi хмари.

На жаль, перший великий успiх породив передчасну ейфорiю як в украiнських дiячiв, так i в народних масах. Чимало стрiльцiв, вважаючи справу зробленою, вже на другий день покинули Львiв i розiйшлися по домiвках.

Увечерi 1 листопада група галицьких дiячiв i вiйськових вiдпровадила на вокзалi генерала Гуйна та iнших високих чинiв австрiйськоi адмiнiстрацii. «Менi, старому, здаеться, – сказав на прощання Гуйн, – що справа не пiде так легко, як почалася. Вашi противники – це завзятi люди». І вiн не помилився.

Майже без перешкод здiйснено переворот у мiстах i селах Схiдноi Галичини. Ядром повстання були украiнськi вiйськовi пiдроздiли.