Етика

ТЕЗА XXІІІ

Будь-який стан (modus), котрий неодмiнно i нескiнченно iснуе, мав би неодмiнно випливати або iз абсолютноi природи якого-небудь атрибута Бога, або iз якого-небудь атрибута, змiненого такою видозмiною, котра i неодмiнно, i нескiнченно iснуе.

Доведення

Бо стан полягае в iншому, за допомоги чого вiн мае уявлятися (за визначенням 5), тобто (за тезою 15) знаходиться в одному тiльки Боговi i може бути уявлений тiльки за допомоги Бога. Отже, якщо стан уявляеться неодмiнно iснуючим i нескiнченним, то про те й iнше слiд зробити висновок: або вiн мае бути уявлений за допомоги якого-небудь атрибута Бога, оскiльки вiн уявляеться таким, що виражае нескiнченнiсть i необхiднiсть iснування, або (що, за визначенням 8, те ж саме) вiчнiсть, тобто (за визначенням 6 i тезою 19) оскiльки вiн розглядаеться абсолютно.

Таким чином, стан, котрий iснуе i неодмiнно, i нескiнченно, мае випливати iз абсолютноi природи якого-небудь атрибута Бога; i це або безпосередньо (про що теза 21), або за допомоги якоi-небудь видозмiни, котра випливае iз його абсолютноi природи, тобто (за попередньою тезою) котра iснуе i неодмiнно, i нескiнченно, – що i треба було довести.

ТЕЗА XXIV

Сутнiсть речей, що походять вiд Бога, не мiстить в собi iснування.

Доведення

випливае iз визначення 1. Бо те, природа чого (розглядаеться сама в собi) мiстить в собi iснування, е самопричиною i iснуе тiльки внаслiдок однiеi потреби своеi природи.

Королларiй

З цього випливае, що Бог е не тiльки причиною того, щоби речi почали iснувати, але також i того, що вони продовжують iснувати, або (вживаючи схоластичний термiн) Бог е причиною буття (essendi) речей.

Бо iснують речi або не iснують, але як тiльки ми осягаемо iх сутнiсть, знаходимо, що вона не мiстить в собi нi iснування, нi тривалостi; тому сутнiсть речей не може бути причиною нi iх iснування, нi iх тривалостi, а може бути причиною тiльки Бог, до однiеi природi котрого належить iснування (за королларiем І тези 14).

ТЕЗА XXV

Бог е не лише дiючою причиною iснування речей, але i iх сутностi.

Доведення

Якщо ти заперечуеш це, то, значить, Бог не е причиною сутностi речей, i, таким чином (за аксiомою 4), сутнiсть речей може бути уявлена без Бога. Але це (за тезою 15) абсурдно. Отже, Бог е причиною i сутностi речей, – що i треба було довести.

Схолiя

Ця теза ще яснiше випливае iз тези 16.