Битва під Берестечком. 1651

За третiм разом на чолi шляхетськоi атаки став сам князь Вишневецький. Перейшовши в переслiдуваннi козакiв через рiчку, Ярема атакував козацькi гармати, здобувши 4 чи 5 великих гармат, двi гакiвницi i двi ожиги (можливо, записи дiарiушiв плутають мiж собою гакiвницi i ожиги). Було здобуто 21 коронний прапор, захопленi козаками пiд Корсунем i Жовтими Водами. Лiве крило i центр козацького фронту припинили iснування. Незайманим лишився лише табiр. Переправлена попередньо на лiвий берег Случi козацька кiннота не наважилася вдарити в тил силам Вишневецького.

Я. Вишневецький хотiв, використовуючи i тактичну i психологiчну перевагу, вдарити кiннотою на табiр. Не погодився на це Тишкевич, що з одного боку викликало озлоблення князя, а з другого – похитнуло авторитет киiвського воеводи серед його солдатiв. Не маючи iншого виходу, князь облишив козацький табiр у спокоi, прикрився ар'ергардом i розпочав вiдступ далi на захiд, через Кульчин до Збаража. М. Кривонiс незабаром перейшов на другий берег Случi й зайняв Старокостянтинiв.

Втрати козакiв i повстанцiв протягом дводенноi битви скорiш за все становили вiд 4000 до 10 000 вбитими i пораненими, тодi як шляхтичi навряд чи втратили бiльше як 500 вбитих. Битва iз стратегiчноi точки зору не мала великого значення i не вплинула на подальший хiд подiй. Марш Кривоноса не був зупинений – його корпус незабаром зайняв Волинь i Подiлля, а також узяв в облогу Кам'янець. Козаки не змогли зв'язати магнатськi сили до моменту пiдходу головних сил козацько-татарського вiйська Богдана Хмельницького, який ЗО липня ще перебував у Паволочi.

Вiйськова кампанiя Я. Вишневецького на Волинi та його нещадна розправа з повстанцями страшенно роздратувала козакiв. Якщо у кiнцi червня 1648 року Б. Хмельницький i старшина, якi перебували у Чигиринi, вирiшили припинити вiйськовi дii, дожидаючись повернення свого посольства з Варшави, та вiдпустили татар до Криму з ясиром, то тепер (у липнi 1648 р.) страх перед утратою своеi провiдноi ролi примусив Б. Хмельницького перервати миролюбну полiтику й знову взятися до збройноi боротьби.

Уже на початку липня 1648 p. вiн проводить мобiлiзацiю i стягуе до себе лiвобережнi полки, викликае собi на помiч татар. 20 липня 1648 року Б. Хмельницький зi своiм штабом стояв уже в Паволочi. Вiн надiслав листа до князя Заславського, де мотивував припинення перемир'я провокуючими дiями та свавiллям князя Яреми Вишневецького, якi, мовляв, обурили й роздратували увесь украiнський народ.