Битва під Берестечком. 1651

Пiдтримка Кримського ханства була надзвичайно важливою для нього, адже вона забезпечувала власний тил i дозволяла посилити повстанське вiйсько мобiльною татарською кiннотою, яка могла ефективно протистояти польськiй. Гетьман сам вiв переговори з кримчаками i навiть залишив у Криму як гаранта-заручника свого сина. У серединi березня 1648 року союз було укладено, i на допомогу повстанцям вирушило понад 3 тисячi татарських воякiв на чолi з Тугай-беем.

На початку повстання Богдан Хмельницький мав вирiшити кiлька военно-стратегiчних завдань: лiквiдувати оперативно-стратегiчну перевагу польськоi армii у кавалерii, залучивши до складу повстанського вiйська татарську кiнноту; отримати военну допомогу вiд держав-сусiдiв, у першу чергу вiд Османськоi iмперii та Молдови; створити власний артилерiйський арсенал, систему розвiдки; вирушити iз зiбраним вiйськом iз Запорожжя на Надднiпрянщину та Брацлавщину, використовуючи пiдтримку населення цих районiв, розгорнути военнi дii проти польськоi армii; досягти кiнцевого пункту походу – м.

Бiла Церква, де поставити перед польським урядом ряд вимог: визнати козацтво привiлейованим станом Речi Посполитоi, повернувши йому права i вольностi, збiльшити козацький реестр, гарантувати захист православноi церкви, припинити процес насильницького окатоличення.

Поповнення козацького вiйська навеснi 1648 року вiдбувалося, головним чином, за рахунок повстанцiв з Киiвщини й Заднiпрянщини (сучаснi Полтавщина й Чернiгiвщина).

Коли военачальники коронного вiйська, що стояло на Киiвщинi, мiж Корсунем i Черкасами, гетьмани М. Потоцький i М. Калиновський, дiзналися про вiйськово-стратегiчнi задуми Богдана Хмельницького, то вирiшили зараз же, як тiльки розпочнеться весна, йти на Запорожжя i там задушити бунт у самому зародку, не допускаючи, щоб вiн перекинувся на всю Украiну.

У квiтнi 1648 року М. Потоцький послав на приборкання повстанцiв частину реестрових козакiв на чайках Днiпром пiд проводом полковникiв С.

Кричевського, С. Вадовського та вiйськових осавулiв І. Караiмовича й І. Барабаша, а також вiддiл нiмецькоi пiхоти. Вони мали з'еднатися бiля Кодака з вiддiлом, який рушив 21 квiтня «полем» пiд проводом гетьманового сина Стефана Потоцького. В цьому вiддiлi була решта реестровцiв – понад 2500 чоловiк – пiд проводом комiсара Я. Шемберга, 1200 драгунiв-украiнцiв i понад 1500 жовнiрiв iз кварцяного вiйська.