Стратегія самобутності

Така ж стратегiя потрiбна в духовнiй практицi: прийнявши рiшення виконувати якусь практику, ви, з одного боку, все довкола перебудовуете так, щоб вона вписувалася у загальну дiяльнiсть, i нiщо iй не заважало; але якщо з'являються ознаки неправильноi практики або, навпаки, ви зустрiчаете кращого iнструктора, або з'являеться можливiсть рiдкiсного досвiду – ви маете бути готовi все змiнити. При цьому важливо не просто «кинути почате», а вибудувати перехiд вiд попереднiх дiй до подальших. «Перехiдний перiод» – найбiльш робоча зона, бо по сутi все життя, як садхана, е перехiдним перiодом, а саме «вiд небуття – до буття, вiд тьми – до свiтла, вiд смертi – до вiчностi».

У ситуацii все разом: реалiзацiя, пiзнання, таймiнг.

Динамiчнiсть

Статика i динамiка – основне спiввiдношення у вiдчуваннi шляху. Подiбно до вiдчуття рiвноваги, таймiнг освоюеться виключно на особистому досвiдi. Умiння чекати мiсяцями (не рухатися в сезон дощiв), правильно використавши вiдпущений час, i умiння на величезнiй швидкостi провертати паралельно рiзнi дii (перетинати кордони, дистанцiйно управляючи пiдпорядкованими), не допустившись помилок у жоднiй з них – все це знайомо будь-якiй дiловiй людинi з позицii ii особи.

У духовнiй практицi таймiнг акцентуеться на вiчному збiгу iндивiдуального i загального. Ідеальний таймiнг – буття самим часом в його розгортаннi в долях часiв i народiв, де дана особа е усвiдомленою вiссю обертання свiтил. Наприклад, у крiйя-йозi самореалiзацiя деколи прирiвнюеться до становлення самим Часом. Ось чому дiя таймiнгу краще видна на прикладi великих осiб, якi втiлюють собою цiлi епохи вселенськоi еволюцii, закладаючи основи нових традицiй або задаючи народам i краiнам «програми» на столiття, причому виробляючи епохальнi перетворення в якийсь точно вибраний момент. Але перш нiж вони виявляються в змозi управляти долями свiту, iх життя ряснiють роковимi подiями, коли таймiнг владно дiе у вибудовуваннi iх особистоi структури. Буквально: вони роблять лише те, чого не можуть не робити.

Технiчно оволодiння таймiнгом на структурному рiвнi вимагае перш за все розвитку осьовоi центрацii, при якiй людина поеднуе центр самостi з Вищою Самiстю. Для втiлення iдеалу йоги пiзнання в рiзних культурах застосовували особливi ритуальнi дii, якi поступово абстрагувалися в чистi принципи руху i / або спокою, а у варiантi вiсьового обертання – руху у спокоi. Отже, перший стратегiчний зв'язок в будь-якому особистому алгоритмi: «таймiнг – вiсь».