Проект «Україна», або Спроба Павла Скоропадського

Інодi всю владу УПР у повiтi могла представляти одна людина – повiтовий комiсар. Цим скористалося чимало мiсцевих дiячiв. Вони встановлювали свою владу на невеличкiй територii, створювали збройнi загони i забезпечували iснування своему селу, тероризуючи сусiднi. Доволi часто це призводило до справжнiх боiв мiж сусiднiми селами. Березень та квiтень 1918 року в украiнському селi – це час збройних сутичок мiж самими селянами та мiж селянами i великими землевласниками».

Головнi прямi наслiдки авантюрноi, зрадницькоi, шахрайськоi та некомпетентноi за своею суттю й змiстом зовнiшньоi та внутрiшньоi полiтики украiнських нацiонал-соцiалiстичних вождiв були такими:

– тотальне вiдчуження населення вiд полiтики як такоi.

«Соцiально-полiтичнi настроi населення (29 квiтня. – Д. Я.) характеризуються пасивним спогляданням за полiтичною ситуацiею, намаганням не стати учасником полiтичноi боротьби, роздробленiстю та спробами локальноi самоорганiзацii»,

– «повна дезорганiзацiя транспорту, зв'язку та державного апарату лише поглиблювала цю ситуацiю»,

– «основними iдентичностями серед населення украiнських земель були селянська («я – селянин»), украiнська нацiональна (нечисленнi прихильники Центральноi Ради), великоросiйська, еврейська, польська нацiональнi (як стороннi спостерiгачi, але не активнi учасники полiтичного життя), малоросiйська (етнiчнi украiнцi, що е лояльними до Росii), бiльшовицька (поширена серед зденацiоналiзованого робiтничого класу)»,

– селяни тепер волiли зосереджуватися на локальних питаннях i не озвучувати свою позицiю щодо подiй всеукраiнського рiвня.

Їх тепер турбували проблеми розподiлу конкретноi земельноi дiлянки у власному селi та недопущення до неi жителiв сусiднiх сiл. Оцiнити гетьманський переворот вони були не спроможнi».[27 - Скальський В. В. Соцiально-полiтичнi настроi населення УНР напередоднi гетьманського перевороту 29 квiтня 1918 року // Гетьманат Павла Скоропадського… – С 116, 117, 118, 119, 120, 121. ]

Павловi Скоропадському довелося мати справу i з таким суспiльством, i з полiтиками, якi довели це суспiльство до такого стану. Стан цього суспiльства, 90 % якого становили неписьменнi в своiй абсолютнiй бiльшостi селяни, котрим в один день подарували загальне виборче право, свободу слова, право об'еднуватись у полiтичнi партii та громадськi органiзацii, описав сучасний дослiдник П. Михайлюк.