Проект «Україна», або Спроба Павла Скоропадського

92, 105, 106, 109.]

Мали мiсце тут i два iнших аспекти, якi украiнськi дослiдники намагаються, як правило (мабуть, з причини полiтичноi цнотливостi), не згадувати. Аспект перший: «…вiд початку Першоi свiтовоi вiйни до 1917р. нiмецька полiтика щодо украiнського руху визначалася загальною стратегiею «революцiонiзацii та iнсургенцii» i полягала у пiдтримцi нацiонально-визвольних рухiв у краiнах Антанти». Саме в рамках цiеi стратеги «нацiонально-визвольним рухам у колонiях краiн Антанти» надавалася органiзацiйна та фiнансова допомога.

Створення незалежноi украiнськоi держави потрапило в контекст нiмецькоi урядовоi програми пiслявоенного устрою Європи».

Аспект другий: «…така пiдтримка означала також пiдтримку галицьких русинiв», що, в свою чергу, «створило, по-перше, iманентно нерозв'язувану проблему для нiмецькоi дипломатii, оскiльки Австро-Угорщина була ii основним союзником у вiйнi. По-друге, iманентно нерозв'язуваною для украiнського руху стала дилема зовнiшньополiтичноi орiентацii – Вiдень чи Берлiн: галичани орiентувалися на Вiдень, надднiпрянцi – на Берлiн».

Украiна в 1918 роцi пiсля окупацii Нiмеччиною.

Аспект третiй. В 1917 р. «для уряду Нiмеччини украiнська незалежнiсть стала запорукою стратегiчного послаблення Росii (а також Антанти в цiлому. – Д. Я.), для вiйськового керiвництва – засобом розв'язання економiчних проблем» та, що найважливiше, замирення на одному з фронтiв вiйни i вивiльнення ресурсiв для продовження вiйськовоi боротьби на Заходi.

Восени, коли нiмецька поразка у вiйнi стала доконаним фактом, «нiмецьке МЗС сформулювало нову – «цiлком антирадянську» – полiтику, мета якоi полягала в тому, щоби створити «iдеологiчну базу» для спiвпрацi з переможцями. Стратегiчна мета i гетьмана, i нiмцiв збiглася – йшлося про iх намагання добитися легiтимацii Брест-Литовських угод з боку Антанти. Врештi-решт Берлiну таки вдалося домогтися антантiвськоi санкцii на перебування своiх вiйськ на територii Украiнськоi Держави».

Мiркування тут було цiлком ясним – краiни Антанти не полишали надiй на вiдновлення законного режиму в союзницькiй Росii. Всi плани сплутала Листопадова революцiя в Нiмеччинi.[43 - Перепадя В. В. Еволюцiя украiнсько-нiмецьких вiдносин в умовах Першоi свiтовоi вiйни та Украiнськоi революцii: Дис… канд. iст. наук: Запорiзький нацiональний ун-т. – Запорiжжя, 2005. – 20 с – С. 10, 11, 12.]

Нiмецькi вiйська у Киевi. 1918р.