Проект «Україна». 1917—1920 рр. Постатi

Вбачаючи головну причину суспiльноi активностi украiнства у довготривалому гнобленнi росiйським царизмом, провiдники нацiонального руху вважали, що повалення самодержавства вiдкрило можливостi для задоволення нагальних вимог украiнцiв як етносу i водночас стимулювало об'еднання з усiма демократичними силами краiни для проведення програми таких перетворень, якi виключали б повернення до попереднього стану i забезпечували реформування всiх сфер життя за кращими свiтовими зразками.

Найперше, чого мали домагатися украiнцi, що повинно було стати центральним пунктом iхньоi програми, – це воля, свобода, право самим розпоряджатись своею долею.

Тому повалення самодержавства вони й сприйняли як запоруку визволення, а в пiдтримцi революцii вбачали гарант вiд реставрацii старих порядкiв. «Украiнцi не хочуть бiльше такоi неволi нi собi, нi кому iншому на Украiнi i в усiй росiйськiй державi», – писав М. Грушевський.

Нагальною потребою часу було вiдстоювання демократичних свобод, народжених в Лютому: «Кожен повинний мати свободу висловлювати своi гадки живою мовою i друкованим словом, збиратися на зiбрання i обговорювати на них свобiдно всякi справи, зв'язуватися в товариства i союзи, не питаючись на те нiчiйного дозволу.

Книги i газети повиннi виходити, як тепер виходять, без цензури, без дозволу начальства. Не повинно бути нiякого примусу в вiрi, як давнiше було: кожний може держатися такоi вiри, якоi хоче, i свобiдно переходити з однiеi вiри у другу».

Другим нарiжним принципом-завданням мало стати забезпечення реальноi рiвностi всiх людей: «Однакове право повиннi мати пани i мужики, багатi i робiтники, освiченi i простi, чоловiки i жiнки, якого б хто був народу i вiри – всiм одне право. Всi мають право вiльними голосами вибирати собi всяку владу. Всiм повинний бути доступ до виборних урядiв, хто тямущий i може його сповняти. Всiм мае бути можливiсть учитися, просвiщатися, доходити розуму i знання».

Забезпечення волi, свободи, рiвностi визначальною мiрою залежало вiд характеру органiзацii влади в краiнi. Отже, це питання теж належало до ключових. Голова Центральноi Ради зазначав: «Щоб не було нiякоi тiсноти вiд влади людям, щоб вона не коверзувала людьми, не накидала iм своеi волi, не мае бути iншоi влади, тiльки з вибору народного! (видiлено М. Г. – В. С.) Се називаеться устроем демократичним – щоб народ сам собою правив.