Проект «Україна». 1917—1920 рр. Постатi

Перший Украiнський вiйськовий з'iзд висловився за негайну реорганiзацiю армii на нацiонально-територiальному принципi, за потребу формування украiнськоi нацiональноi армii: «В цiй справi з'iзд визнае: а) що в iснуючих вiйськових одиницях та вiйськових частинах всi украiнськi вояки, як офiцери, так i солдати, повиннi бути негайно видiленi в окремi частини; б) в вiйськових одиницях на фронтi видiлення повинно провадитись поволi, в залежностi вiд тактичних i iнших вiйськових обставин, постiльки, поскiльки це видiлення не буде вносити дезорганiзацii на фронтi; в) що ж до фльоти, то з'iзд вважае, по тим самим мотивам, можливим i необхiдним: в Балтiйськiй фльотi укомплектувати декотрi з кораблiв виключно командами украiнськоi нацiональностi, що ж до фльоти Чорноморськоi, то, зважаючи на те, що вона i зараз складаеться в переважнiй бiльшостi з украiнцiв, – поповнювати ii надалi виключно украiнцями».

Для практичного керiвництва процесами формування нацiональних збройних сил при Центральнiй Радi утворено Украiнський Генеральний вiйськовий комiтет у складi 18 осiб.

В iх числi: В. Винниченко, С. Петлюра, В. Павленко, О. Пилькевич, I. Луценко, М. Полозов, С. Письменний, А. Певний, Ю. Капкан, М. Мiхновський, генерал М. Іванов та iншi. Головою комiтету обрали С. Петлюру.

Лiдери Центральноi Ради в той момент зробили все можливе (аж до фiзичного вiдсторонення М. Мiхновського iз трибуни з'iзду), щоб не допустити збiльшення його авторитетного впливу на солдатськi кола. Натомiсть iх же зусиллями на роль очiльника вiйськового будiвництва всiма засобами висувався С.

Петлюра, якого на той час мало знали у вiйськових колах. Однак саме вiн, не маючи твердих переконань i професiйноi пiдготовки, мiг бути зручним знаряддям у реалiзацii курсу М. Грушевського i В. Винниченка.

Згiдно з рiшеннями Першого Всеукраiнського вiйськового з'iзду через мiсяць, на початку червня, у Киевi мав вiдбутися Другий з'iзд. Вiйськовий мiнiстр Тимчасового уряду О. Керенський заборонив його. Заборона уряду була зiгнорована украiнськими солдатами й офiцерами i на цей раз.

На з'iзд прибуло 2500 делегатiв. Тон виступiв був рiшучий: лунали навiть вимоги проголошення самостiйностi Украiни. Керiвники Украiнськоi Центральноi Ради постаралися, щоб ввести роботу з'iзду в необхiдне iм русло. Однак загальний настрiй виявився категоричним. В ухваленiй резолюцii говорилося: «Пропонувати своему найвищому представницькому органу – Украiнськiй Центральнiй Радi в сiй справi (розв'язання украiнського питання.