Проект «Україна». 1917—1920 рр. Постатi

Грушевський просто змушений був пiдкоритись масонськiй дисциплiнi (на зв'язки по масонськiй лiнii з Петроградом – i своi, i Дорошенковi – через барона Ф. Штейнгеля вiн кiлька разiв обережно посилаеться в своiх спогадах). Як би там не було, Д. Дорошенко взявся за формування Генерального Секретарiату i вироблення його платформи. Однак сформувати високоавторитетний, квалiфiкований Генеральний Секретарiат з досвiдчених полiтикiв i добрих фахiвцiв виявилося справою дуже нелегкою. Бiльшiсть тих, кому були запропонованi посади генеральних секретарiв, вiдмовлялись.

Цiкаво при тому вiдзначити, що барону Ф. Штейнгелю було запропоновано портфель генерального секретаря торгу i промисловостi.

Та найбiльшi ускладнення виявились в iншiй площинi. Коли Д. Дорошенко виголосив у Малiй Радi коротку декларацiю з приводу платформи Секретарiату, вибухнув конфлiкт. За словами М. Грушевського, «се була присяга на вiрнiсть чиновника, пошанованого довiр'ям начальства, а не парламентарського прем'ера, яким ми всi уявляли собi голову Ген[ерального] Секретарiату: Дорошенко заявив, що приймаючи уряд голови Ге[нерального] Секретарiату, вiдповiдального перед Тимчас[овим] урядом, вiн, як досi на своiх комiсарських урядах, буде точно виконувати всi доручення уряду i т.

 д.

Се був чистий скандал, особливо в тодiшнiм моментi, коли ми збирались вести органiзовану боротьбу з iнструкцiею, Тимчас[овим] урядом, московською нарадою, конвенцiею, буржуазiею i т. д.». Хоч i дещо м'якше, та по сутi так само розцiнив епiзод i В.

Винниченко. «…Перший же виступ Д. Дорошенка перед Центральною Радою, – писав вiн, – показав, що вiн не вiдповiдав тим завданням, якi складалися на голову украiнського революцiйного Уряду.

Д. Дорошенко, стоявши весь час поза життям i дiяльнiстю Ц. Ради, не бравши безпосередньоi участи в революцiйному ходовi всiх подiй, не розумiв i не вiдчував духу й змiсту нашого напряму.

Вiн дуже точно, совiсно пiдiйшов до Інструкцii, принявши ii, як справжню Конституцiю, якоi треба строго додержуватись.

З його невеличкого експозе Ц. Рада побачила, що в його особi був би не революцiонер, не борець за дальший розвиток здобуткiв, а акуратний i совiсний урядовець Тимчасового Правительства.

Розумiеться, це не могло задовольнити Ц. Раду».

Пiд впливом М. Грушевського Д. Дорошенко згодився змiнити декларацiю, наблизивши ii до платформи II Унiверсалу, i оперативно це здiйснив.