Проект «Україна». 1917—1920 рр. Постатi

Д. Дорошенко вирiшив перевести всi подii 1917 – початку 1918 р. на новий стиль (хоч краiна до лютого 1918 р. жила за старим стилем), що створило певнi незручностi для читачiв. Однак суттевiше iнше. Інодi автор сам припустився плутанини (забув перевести час або зробив це подвiйно i т. п.). Особливостi структурноi побудови книги зумовили невиправданi порушення хронологii викладу матерiалу, а також повтори. Однак вiдзначене нiякою мiрою не може переважати позитивних моментiв книги, скiльки-небудь iстотно позначитись на ii загальнiй оцiнцi.

В iсторiографii закрiпилось твердження, що «Історiя Украiни. 1917—1923 pp.», зокрема том про Украiнську гетьманську державу, була написана з iнiцiативи, пiд впливом i за участi в редагуваннi найкрупнiшоi теоретичноi сили монархiчного напрямку – В'ячеслава Липинського, а при пiдготовцi до публiкацii текст ретельно переглядався i правився колишнiм гетьманом Павлом Скоропадським.

Як вище згадувалось, рукопис iсторii 1918 р. в Украiнi було пiдготовлено Д.

Дорошенком ще до призначення директором УНІ. Тому-то так i сталося, що, задумавши панорамний твiр, автор в 1930 р. випустив одну його частину, а саме – другу, яка не була нi початком, нi кiнцем тих подiй, якi планувалось вiдтворити. Затим, у 1932 р. вийшов перший том, який охопив майже весь перiод iсторii Центральноi Ради.

Якою за обсягом, у скiлькох томах мала вийти праця в цiлому – невiдомо, хоч автор безперечно мав намiр продовжити свое дослiдження, про що записав в останнiх рядках другого тому.

Однак наприкiнцi 1931 р. загострились стосунки Д. Дорошенка з О. Скоропис-Йолтуховським, що був заступником куратора Украiнського наукового iнституту. Причиною стали рiзнi погляди на основний напрямок роботи закладу, який сполучав науково-дослiдну i пропагандистсько-навчальну дiяльнiсть. Дмитро Іванович сам був блискучим лектором, багато уваги надавав викладацькому процесу, користувався незмiнним успiхом у будь-якiй аудиторii. Однак головним у роботi iнституту вiн вважав розробку наукових проблем украiнства.

О. Скоропис-Йолтуховський стояв на протилежному.

Можна лише здогадуватись, що далися взнаки i старi партiйнi незгоди, якi явно примножилися з виходом «Історii Украiни. 1917—1923 pp.», у якiй Д. Дорошенко не став обходити питання про зв'язки Союзу визволення Украiни, одного з його лiдерiв – О. Скоропис-Йолтуховського з нiмецькими вiйськовими колами i допомогу останнiх СВУ в роки Першоi свiтовоi вiйни.