Проект «Україна», або Крах Симона Петлюри

),

– у «конституцii» «права та обов 'язки уряду, як i його мiсце в системi державноi влади, не були визначенi»,

– «селянський характер украiнськоi нацii, ii слабка присутнiсть у мiстах, невиробленiсть нацiональноi iдеологii, недостатня консолiдацiя, подiл Украiни на пiдросiйську та австрiйську частини весь час змушували державне керiвництво до вибору мiж заходом та сходом, мiж парламентською демократiею i демократiею революцiйною, яка iмпонувала масам, але виявилася непридатною для конструктивного державного будiвництва»,

– «два роки дiяльностi Директорii УНР у вкрай несприятливих зовнiшнiх i внутрiшнiх обставинах нагромадили величезний обсяг роботи вищих органiв влади, спрямованоi на забезпечення життедiяльностi державного механiзму».

[12 - Директорiя, Рада Народних Мiнiстрiв Украiнськоi Народноi Республiки. 1918—1920 pp. Документи i матерiали. У 2 томах. – Том І. – Киiв, вид-во О. Телiги, 2006. – 687 с – С. 5, 6, 7, 8, 9, 31. (Далi – Директорiя. – Т. І.)]

Уникнути цих та iнших суджень, якi не мали i не мають вiдношення анi до науки, анi до того, що вiдбувалося насправдi, досить легко.

Треба взяти в руки перше-лiпше дослiдження, яке побачило свiт до моменту написання цих дурниць, та ознайомитися з його висновками. Зокрема такими:

– перший етап конституцiйного будiвництва в «другiй» УНР (листопад 1918– серпень 1919 р.) «характеризувався перевагою тенденцii до побудови соцiалiзму, державного будiвництва на грунтi класового пiдходу (хоч у пом'якшеному, порiвняно з ленiнською моделлю, виглядi) над тiею, що тяжiла до загальнодемократичного державотворення»,

– «перший акт конституцiйного значення пiсля приходу до влади Директорii (тобто Декларацiя вiд 26 грудня.

 – Д. Я.) i за походженням, i за структурою, i за значенням. У ньому було чимало положень, запозичених у бiльшовикiв»,

– вважати ТКНУ «“загальним представництвом” украiнського народу пiдстав не було»,

– «…прихильнiсть до радянсько-соцiалiстичноi моделi привела до вiдповiдного ставлення до юридичних норм»,

– «конституцiйнi» акти, ухваленi Трудовим Конгресом, «обмежували публiчно-правову правоздатнiсть значноi частини населення («нетрудового елементу»), передбачали побудову держави трудових рад, визначали дискримiнацiю за соцiальними ознаками.

Цi положення були закрiпленi в конституцiйних за своiм характером актах – “Законi про мiсцевi конгреси i ради трудового народу” i “Тимчасовому законi про внесення i затвердження законiв в УНР” (лютий 1919 р.