Проект «Україна», або Крах Симона Петлюри

) сил для конструктивноi державотворчоi працi й гiдного опору зовнiшнiм противникам, для пiдтримання злагоди в суспiльствi»,

– «згаданi фактори… мали катастрофiчнi наслiдки для визвольних змагань Украiни».[15 - Любовець О.М. Ідейно-полiтичнi процеси в украiнських партiях у контекстi альтернатив революцiйноi доби (1917—1920): Дис…. д-раiст. наук: Киiвський нацiональний унiверситет iменi Т. Г. Шевченка. – К., 2006. – 31с. – С. 18, 19, 20, 23, 24.]

Чому «офiцiйна» версiя не може бути правдою

Внутрiшньо суперечливий, антинауковий характер тверджень бiльшостi сучасних дослiдникiв мае давне й глибоке корiння.

Проростати воно почало задовго до початку так званих «нацiонально-визвольних змагань», а розквiтати – вiдразу пiсля iх початку. Наведiмо лише один приклад, який стосуеться не першого, але й не другого за значенням та питомою вагою iхнього учасника. Його iм'я – Володимир Винниченко.

Приклад такий. 26 грудня 1917 р. киiвська друкарня С В. Кульженка випустила в свiт невелику брошуру, в якiй були сформульованi якщо не всi, то майже всi основнi мiфологеми так званоi «Украiнськоi революцii».

Брошура такого собi Юрiя Тищенка – найбiльш рання вiдома нам робота агiографiчного характеру, яка формулюе всi основнi фальшивi iдеологеми, до сьогоднi вiдчайдушно експлуатованi в украiнознавствi доби незалежностi Украiни. У цьому сенсi ця брошура, як i всi без винятку вiдомi нам життеписи Винниченка, в т. ч. академiчного походження, е предметом лiтературно-фiлологiчного, а не iсторичного аналiзу. Ось лише декiлька рядкiв з одного життепису цього письменника, драматурга та полiтичного дiяча:

– «Украiнський народ, один з найбiльш поневолених народiв, скинувши кайдани неволi, напружуе тепер всi сили своi, щоб утворити на своiй землi новий демократичний лад та зайняти таке становище, щоб не впасти знову в тяжкi кайдани неволi»,

– «для того, щоб утворити такi закони, вiн вибрав з-помiж себе людей, яким вiрить, i послав iх до Киева»,

– «цi люди, депутати, мужi довiр'я народу, утворили “Украiнську Центральну Раду”, яка i являеться законодавчим народним органом»,

– «з-помiж себе “Украiнська Центральна Рада” вибрала людей, котрим доручила проводить в життя все те, що вона постановить, а також складати необхiднi для добробуту народу закони i подавати iх на розгляд Центральноi Ради»,

– «цi вибранi люде i складають Генеральний Секретарiат Украiнськоi Народноi Республiки».

Означенi в текстi i «три категорii» «ворогiв украiнського народу».