Проект «Україна», або Крах Симона Петлюри

]

Випробування часом у цiлому витримало i спецiальне дослiдження, присвячене виключно дiяльностi Директорii УНР. Попри iдеологiчно вмотивоване як на той час твердження – «у 1918—1919 рр. iснувала об'ективна необхiднiсть такоi специфiчноi форми державного правлiння, як Директорiя», – iншi е цiлком обгрунтованими:

– «характер конституцiйного процесу не дав можливостi закласти справжнi конституцiйно-правовi пiдвалини державного будiвництва»,

– «невизначенiсть державних iнститутiв щодо прiоритетiв внутрiшньоi та зовнiшньоi полiтики, непослiдовнiсть ii проведення»,

– запровадження «трудового принципу» в процесi державотворення унеможливило громадянську злагоду»,

– «нехтування процесом вироблення Конституцii, порушення конституцiйних норм i принципiв призвело до встановлення автократичного режиму».

[19 - Яблонсъкий В. Директорiя УНР: формування засад украiнськоi державностi в 1918—1920 рр.: Дис. канд. iст. наук: Киiвський нацiональний ун-т iменi Т. Г. Шевченка.  – К., 1998. – 19 с – С. 16, 17.]

За 10 рокiв таких самих висновкiв, значно розширивши iх, у цiлому паралельно дiйшли й iншi дослiдники:

– новi провiдники Украiни «значною мiрою орiентувалися на бiльшовицькi методи розв'язання полiтичних та соцiально-економiчних проблем»,

– вони негативно поставилися до iдеi ТКНУ, але таки взяли в ньому «небезрезультатну» участь,

– з кiнця 1919 р. дiяльнiсть проводу УHP перемiщуеться, «в основному», на емiграцiю,

– Петлюра, «з огляду на позицii краiн Антанти та внутрiшнi фактори», виразно еволюцiонував вiд нацiонал-соцiалiзму в бiк помiркованих, лояльних до нього есефiв,

– плани вiдсторонення соцiалiстiв вiд влади та змiни полiтичного курсу у Петлюри i провiдних дiячiв УПСФ «визрiвали з кiнця 1919 р.

» i «були реалiзованi у травнi 1920 р. у виглядi есефiвського уряду».[20 - Стрiлець В. В. Украiнська радикально-демократична партiя: витоки, еволюцiя, дiяльнiсть (кiнець XIX столiття – 1939 рiк): Дис…. д-ра iст. наук: Киiвський нацiональний ун-т iм. Т. Г. Шевченка. – К., 2004. – 32 с – С. 18, 19, 21,23,24,25.]

За чотири роки до виходу документальноi збiрки «Директорiя, Рада Народних Мiнiстрiв У HP» наукова, та й не тiльки, громадськiсть, принаймнi та ii частина, яка не гребуе знайомитися з результатами дослiджень колег, була поiнформована про те, що:

– Директорiя, на вiдмiну вiд своiх попередникiв – Центральноi Ради та гетьмана П.