Проект «Україна», або Крах Симона Петлюри

Головне питання: як ставитися до нового нацiонального, але зовсiм не соцiалiстичного режиму, опертого на нiмецькi та австрiйськi багнети? Теоретично варiантiв було декiлька.

Варiант перший. Пiдтримати новопроголошену державу та ii провiд. На користь цього вибору говорили формально проголошений i фактично реалiзований нацiональний характер цiеi Украiнськоi держави та ii провiдника. Адже саме завдяки зусиллям нацiонал-соцiалiстичного проводу УНР колишнi супротивники по вiйнi, тобто австрiйцi та нiмцi, окупували всю територiю УНР.

Варiант другий. Стати в «м'яку» опозицiю до гетьманського режиму, критикуючи його, скажiмо, за недостатньо радикальну полiтику в соцiальному, наприклад, питаннi. Власне, напрям критики в цьому випадку особливого значення не мав – головне в таких випадках, а особливо в умовах вiйни, робити акцент на словi «м'яка», а не на словi «опозицiя».

Варiант третiй. Обрати курс на «жорстку» опозицiю режимовi, критикуючи його несамостiйнiсть, залежнiсть вiд окупацiйних вiйськ тощо.

Варiант четвертий. Проголосити радикальний, опозицiйний курс iз метою скинути новий полiтичний режим. Такий курс мав базуватися не iнакше як на ультрасоцiалiстичних, радикально «антибуржуазних», антиросiйських (але не антибiльшовицьких) гаслах. У цьому i тiльки в цьому випадку вiдкривалась можливiсть бодай тимчасового полiтичного та вiйськового союзу з ленiнським режимом, без допомоги якого розгорнути скiльки-небудь активну антигетьманську дiяльнiсть було неможливо.

Перший мiсяць пiсля розгону УЦР провiднi ii полiтичнi сили – Украiнська партiя соцiалiстiв-революцiонерiв (УПСР) та Украiнська соцiал-демократична робiтнича партiя (УСДРП) i iхнi лiдери ознак життя не подавали – спостерiгали за тим, куди подуе новий вiтер. Як свiдчать усi вiдомi дослiдження, лише 21 травня другоряднi за полiтичною вагою представники Украiнськоi партii самостiйникiв-соцiалiстiв (УПСС), соцiалiстiв-федералiстiв (УПСФ), трудовоi партii (УТП) та хлiборобiв-демократiв (УХДП), а також об'еднаноi Ради залiзниць Украiни та Головноi ради Всеукраiнськоi поштово-телеграфноi спiлки несмiливо проголосили утворення так званого Украiнського Нацiонально-Державного Союзу (УНДС).

Говорячи про украiнськi полiтичнi партii тiеi доби, треба взяти до уваги наступнi мiркування. За найоптимiстичнiшими пiдрахунками, усi вони станом на листопад 1918 р.