Проект «Україна», або Крах Симона Петлюри

В основу роботи покладено збiрку документiв того перiоду, а також результати численних розвiдок iсторикiв нацiональноi та дiаспорноi шкiл, написаних i оприлюднених упродовж останнiх 90 рокiв.

Тут i далi ми будемо вживати термiни «лiбералiзм», «нацiоналiзм» та «соцiалiзм» в iх дейвiсiвському розумiннi. Суть полiтичного лiбералiзму Норман Дейвiс визначив як урядування за згодою (пiдкреслено нами. – Д. Я.). Лiбералiзм економiчний, у свою чергу, передбачав вiльну торгiвлю та невтручання уряду в економiчне життя. Нацiоналiзм вiн трактував як «сукупнiсть iдей, пов'язаних iз нацiею, чиi iнтереси вважались за найвище добро».

При цьому, на думку Нормана Дейвiса, iснуе два види нацiоналiзму. Перший – державний, або громадянський, другий – «народний» («етнiчний»). «Державний нацiоналiзм, – указуе науковець, – започатковуеться «згори», серед полiтичноi елiти, що намагаеться поширити своi вартостi на суспiльство загалом». Народний, натомiсть, «зароджуеться на рiвнi простого люду, на днi, прагнучи спершу здобути масову пiдтримку, а вже потiм повалити наявний державний устрiй». При цьому агресивний полiтичний нацiоналiзм «вимагае права на самовизначення задля побудови нацiональноi держави», в якiй «величезна бiльшiсть громадян усвiдомлюе свою спiльну iдентичнiсть i належить до однiеi культури». Як «соцiалiзм» будемо розумiти як «колективну вiру», таку саму, як i нацiоналiзм; вiру, яка «виступае проти експлуатацii та власникiв, для захисту не просто iндивiда, а суспiльства в цiлому»[5 - Дейвiс Н. Європа. Історiя. – К.: Основа. – 2000. – 1463 с – С. 826—827, 837—838, 860.]. Нарештi, будемо мати на увазi, що «легiтимнiсть» – це «визнання правомiрностi офiцiйноi влади суспiльством i мiжнародним спiвтовариством».[6 - Юрiйчук Є. П. Становлення i характер Радянськоi влади в Украiнi у 1917—1922 pp.: Дис. канд. iст. наук: Чернiвецький державний ун-т. – Чернiвцi, 1997.– 21с. – С 5.]

Сучасний стан iнституцiйного розумiння проблеми

Сучасний стан «офiцiйного» розумiння сутностi процесiв, якi вiдбувалися на теренах сучасноi Украiни в 1917—1920 pp.

, яскраво репрезентуе фундаментальне видання «Украiна: полiтична iсторiя. XX – початок XXI столiття», яке побачило свiт заходами провiдних академiчних украiнознавчих iнституцiй та науковцiв сучасностi. За деякими окремими винятками автори вiдповiдних роздiлiв повторили всi антинауковi, полiтично та iдеологiчно заангажованi тези, сформульованi учасниками т. зв. «нацiонально-визвольних змагань», якi пiсля 1920 р.