Проект «Україна», або Таємниця Михайла Грушевського

], наголосимо: гострi дискусii з нацiонального питання всерединi росiйського вiльномулярського руху тривали й далi. Примiром, 1914 р. члени Товариства украiнських поступовцiв (ТУП), «яких пiдтримувала масонська частина киiвських кадетiв», пiд час переговорiв iз головою ЦК партii конституцiйних демократiв П. Мiлюковим зажадали, щоб тi пiдтримали вимогу «надання украiнцям не лише культурноi, а й широкоi полiтичноi автономii». На принципово непримиреннi частини росiйська масонерiя розкололася з питання про ставлення до Першоi свiтовоi вiйни: бiльшiсть, головно «росiяни», пiдтримували гасло «вiйни до переможного кiнця», меншiсть, головно «украiнцi», виступали за поразку Росii у вiйнi, тобто стали на шлях державноi зради.

«Несподiвана» для учасникiв з’iзду 1912 р. полiтична позицiя М. Грушевського, як ми покажемо нижче, була цiлком умотивованою. Тут важливо звернути увагу на ту обставину, що росiйське масонство пiсля 1912 р., по-перше, практично перестало бути органiзацiею, яка орiентувала своiх членiв насамперед на власне моральне удосконалення.

По-друге, всерединi «полiтичного» росiйського масонства накреслилася перша лiнiя подальшого органiзацiйного та полiтичного розриву з ключового питання – якою мае бути пiсляромановська Росiя i чи повинна вона бути взагалi? По-трете, i це також стало одним iз фундаментальних чинникiв наступноi поразки спроб трансформувати Росiйську державу в демократичну, за европейським зразком, – росiйська масонерiя, на вiдмiну вiд материнськоi, французькоi, об’ективно набула всiх ознак заколотницькоi органiзацii антидержавницького спрямування.

Такий висновок прямо випливае з тексту статуту «Великого сходу народiв Росii», написаного, як стверджуе В. Брачев, особисто М. Некрасовим. За словами В. Савченка, документ «проголосив метою ордену захист прав людини i громадянина», «встановлення буржуазного демократичного суспiльства, обмеження або повалення монархii. З перших своiх крокiв вiдроджене на початку ХХ ст. росiйське масонство Великого сходу набуло опозицiйного стосовно царського режиму характеру».

Перша свiтова вiйна ще бiльше радикалiзувала полiтичнi прагнення росiйського масонства. Це зафiксував черговий з’iзд вiльних мулярiв, який вiдбувся влiтку 1916 р. ВСНР узяв курс на военний переворот, покликаний усунути Миколу ІІ та передати престол його братовi Михайловi[33 - Всi важливi обставини та деталi див.: Брачев В. Указ. праця.]. Органiзацiю очолили М. Некрасов, О.