Проект «Україна», або Таємниця Михайла Грушевського

Нiковський, М. Матушевський, Д. Одинець, В. Садовський, Л. Чикаленко, О. Яковлев. До цього списку О. Крижановська додае iмена таких вiдомих дiячiв, як A. Галiп, А. Лiвицький (з 1918 р.), А. Марголiн, Є. Петрушевич, B. Шемет.

Але полiтичних викликiв, породжених вiдстороненням вiд влади Миколи ІІ, масонство не витримало. «М. Грушевський та його однодумцi, – пише В. Савченко, – пiшли на конфлiкт з О. Керенськиму питаннi створення нацiональноi держави. У той самий час Ф. Штейнгель i К. Василенко, намагаючись вiдвернути украiнських масонiв вiд впливу М.

Грушевського, виступили проти негайного намiру Центральноi Ради захопити всю владу в Украiнi». Нищiвного удару масонству в 1917 р., як уважае B. Савченко, завдала «корнiловська змова». Саме вона роздiлила вiльних мулярiв на прихильникiв военноi диктатури та прихильникiв Тимчасового уряду. У серпнi 1917 р. О. Керенський, переобтяжений державними справами, передав кермо генерального секретаря Верховноi ради ВСНР керiвнику справами Тимчасового уряду О. Гальперiну. «Базовi стосунки «братерства та дружби» мiж масонами поступово, пiд впливом полiтичних факторiв, – пише В. Савченко, – поступилися мiсцем почуттям суперництва, неприязнi». У серпнi-вереснi конфлiкт усерединi киiвськоi масонерii – мiж прихильниками УЦР та Тимчасового уряду – «став незворотним»: К Оберучев, наприклад, закликав заарештувати Грушевського, прокурор Киiвськоi судовоi палати C. Чебаков «погрожував» УЦР карним переслiдуванням за «сепаратизм». Вирiшальними причинами руйнацii колись единоi масонськоi спiльноти стали «соцiальна нетерпимiсть та «украiнське» питання». Киiвськi масони роздiлилися на двi антагонiстичнi групи – «федералiстiв» (М. Василенко, С. Моркотун, П. Скоропадський, Ф. Штейнгель) та «самостiйникiв» – (А. Левицький, А. Нiковський, С. Петлюра, С Шелухiн), кожна з яких мала свою «Велику ложу Украiни».

М. Грушевский i масонство

Поки що точно невiдомо, де, коли i до якоi ложi його було прийнято.

За одними даними, це сталося близько 1903 р. в Парижi. У 1909 р., згiдно з наявними даними, вiн уже входив до киiвськоi ложi «Правда». Останне, як видаеться деяким дослiдникам, маловiрогiдно, бо в 1894—1914 рр. Грушевський жив у Львовi, тобто на територii Австро-Угорщини. Якщо вiн був пiдданцем Габсбургiв, не могло бути, щоб вiн обiймав провiднi посади ще й у «росiйськiй» ложi.