Проект «Україна», або Таємниця Михайла Грушевського

iз декiлькох сотень членiв братства брали участь хiба зо два-три десятки – може, колись ми дiзнаемося щось iнше.

Конфлiкт Михайла Грушевського та Олександра Керенського та його вплив на трансформацiйнi процеси в Росiйськiй державi в 1917 р.

Особистий, свiтоглядний, згодом полiтичний конфлiкт мiж головою Тимчасового уряду Росii, единого в 1917 р. легiтимного органу влади на територii Росiйськоi держави, з одного боку, та беззаперечного лiдера сепаратистського украiнського руху – з другого (назвiмо це в даному випадку конфлiктом «першого рiвня»), на наш погляд, став одним з ключових суб’ективних чинникiв, який урештi-решт унеможливив дiалог помiж загальноросiйською демократiею та украiнськими (але не тiльки) нацiонал-соцiалiстичними партiями, об’еднаними в Украiнськiй Центральнiй Радi.

Вiдсутнiсть продуктивного дiалогу згодом переросла у вiдкриту ворожнечу (назвiмо це конфлiктом «другого рiвня»).

Цей конфлiкт врештi-решт перекреслив можливостi демократичноi трансформацii Росiйськоi держави.

Цей конфлiкт урештi-решт перекреслив можливостi створення демократичноi украiнськоi держави.

Цей конфлiкт призвiв до встановлення на територii Росiйськоi держави комунiстичноi тоталiтарноi диктатури.

Цей конфлiкт мав наслiдком десятки, якщо не сотнi мiльйонiв жертв перманентних зовнiшнiх та внутрiшнiх воен, голодоморiв, репресiй.

Цей конфлiкт спонукае нас, об’ективно його жертв у третьому-четвертому поколiннях, уважнiше придивитися до його першоджерел.

Бiльшiсть вiльних мулярiв, що обстоювали першу позицiю в цьому конфлiктi, проголошували на принципах права, демократичних процедурах при ухваленнi рiшень, безумовному дотриманнi зовнiшньополiтичних зобов’язань Росii. Треба спецiально пiдкреслити, що декларованi та реальнi полiтичнi цiлi, яких вони намагалися досягнути, збiгалися.

Друга позицiя, представлена меншiстю мулярiв, виходила з можливостi та необхiдностi iгнорувати чиннi правовi принципи, демократичнi процедури, зовнiшньополiтичнi зобов’язання Росii, досягнути прихованих, а не декларованих полiтичних цiлей будь-що-будь.

При цьому декларовану полiтичну мету (створення держави Украiна як частини федеративноi демократичноi Росiйськоi держави) та реальнi полiтичнi цiлi (лiквiдацiя Схiдного фронту i створення на частинi територii Росii марiонетковоi монархii пiд австрiйським протекторатом) поеднати в межах однiеi полiтичноi практики було неможливо.