Археологiя. Дитяча енциклопедія

Речовi пам’ятки вважалися джерелами для вивчення людського минулого.

Першим, хто використав речовi пам’ятки для вiдновлення картини давнього життя, був французький вчений абат Бартелемi. Вiн товаришував та листувався з графом Келюсом, довго мешкав у Італii i пiд кiнець життя написав книжку «Мандрування юного Анахарсиса до Грецii».

Але в XVІІ столiттi успiхи були досягнутi лише в галузi систематизацii та вивчення вже знайденого матерiалу. Здобування цього матерiалу найчастiше вiдбувалося варварським способом.

Катастрофа, що вiдкрила шлях до безсмертя

У серединi серпня 79 року з’явилися першi ознаки виверження Везувiю. Виверження були i ранiше, але це було найстрашнiшим. Двадцять четвертого серпня сталася справжня катастрофа. Зi страшним гуркотом розверзлася верхiвка вулкану, високо здiйнявся стовбур диму, схожий на гiгантську пiнiю. З неба впала справжня злива з камiння та попелу. Сонця не було видно. На землю падали мертвi птахи, люди тiкали врiзнобiч, тварини ховалися по норах.

Катастрофа сталася в ранковий час звичайного сонячного дня. Мiсто Геркуланум було затоплено лавиною грязi з попелу, води та лави. Пiднiмаючись, вона досягала дахiв, затiкала у вiкна та дверi, наповнюючи собою все мiсто, як вода губку, i наглухо замуровувала його разом зi всiм, що не встигло врятуватися.

Помпеi. Аерофотозйомка загального вигляду розкопок

Помпея загинула по-iншому. Все почалося з вулканiчного попелу, який спочатку можна було просто струсити. Але невдовзi почали падати лапiллi (невеликi шматки пористоi лави), згодом шматки пемзи, по кiлька кiлограмiв кожен.

Коли люди зрозумiли, яка безпека iм загрожуе, було вже запiзно. Мiсто огорнули сiрчанi випари; вони заповзали в усi щiлини, проникали пiд пов’язки та хустки, якими люди прикривали обличчя.

Цей жах тривав упродовж сорока восьми годин. Коли знову засяяло сонце, мiста Помпея та Геркуланум вже не iснували. У радiусi вiсiмнадцяти кiлометрiв все було зруйновано, ниви вкрилися лавою й попелом.

Попiл занесло навiть до Африки, Сирii та Єгипту.

Минуло майже сiмнадцять сторiч.

У1711 роцi випадково було знайдено Геркуланум. Того ж року розпочалися розкопки. Не було нiякого плану робiт, нiякого контролю. Копав хто хотiв i як умiв. З викопаних ям витягували статуi, iншi речi. Нiякоi уваги не звертали на розташування речей, на предмети побуту (знаряддя працi, посуд), навiть на фрески, якi прикрашали стiни, адже iх неможливо було винести та продати.