Археологiя. Дитяча енциклопедія

Спiвставляючи грецький та iероглiфiчний тексти, вiн припустив, що iм’я Птолемея в египетському текстi обведено овальною рамкою – так званим картушем, i таким чином визначив п’ятнадцять iероглiфiчних знакiв. У 1822 роцi Шампольйон зробив доповiдь у Паризькiй Академii про вiдкритий ним метод дешифровки.

Жан Франсуа Шампольйон

Вiдкриття Шампольйона зовсiм не означало, що вiн навчився вiльно читати всi давньоегипетськi тексти. Вiн тiльки вказав шлях до iхнього розумiння. Рiч у тiм, що iероглiфи подiляються на три типи символiв: пiктограми, або iдеограми, висловлювали цiлi слова у формi малюнка; фонограми висловлювали звуки; детермiнативнi символи мiстили iнформацiю про клас слова.

У текстi використовувалися всi три типи символiв.

Картуш з iм’ям Птолемея та Клеопатри

Таких висновкiв щодо писемностi Єгипту Шампольйон дiйшов, ще не бачивши Єгипту. Вперше вiн побачив його у вiцi тридцяти восьми рокiв i помер через три роки пiсля повернення iз краiни своеi мрii.

Першi науковi дослiдження Єгипту

Значно бiльше з науковоi точки зору зробив наступний вiдомий дослiдник Єгипту – нiмецький вчений Лепсiус (1810–1884).

Його роботам притаманнi ретельнiсть i скрупульознiсть наукових дослiджень. Вiн вивчав египетськi старожитностi методично, дотримуючись строгих наукових прийомiв. Поблизу Мемфiса Лепсiус затримався на пiвроку. Там вiн вiдкрив i обстежив 67 царських пiрамiд та близько 130 гробниць сановникiв i вельмож Давнього царства.

Площа Верхнього та Нижнього Єгипту до п’ятого порогу становила близько 50 тис.

км

.

Головною заслугою Шампольйона, i особливо Лепсiуса, було те, що вони вивчали насамперед египетську iсторiю. Лепсiус першим запропонував подiл iсторii Єгипту на три перiоди – Давне царство, Середне i Нове – й дав перелiк у хронологiчному порядку близько тисячi iмен та титулiв царiв, цариць i царських дiтей. Пiсля Лепсiуса залишилася величезна лiтературна спадщина: «Листи з Єгипту, Ефiопii та Синайського пiвострова» з описом його мандрiв, «Пам’ятки з Єгипту та Ефiопii» – зведення всiх вiдкритих i дослiджених ним пам’яток (12 томiв, in folio), з 900 таблицями; весь матерiал розташований в iсторичному порядку) i, крiм того, багато статей на рiзнi теми з iсторii Єгипту.

Величезнi колекцii, що зiбрав Лепсiус, були помiщенi до Берлiнського музею, директором якого вiн був. У Єгиптi пiсля Лепсiуса працювали його учнi, але блискуча ера французькоi египтологii почалася з Огюста Марiетта (1821–1881).