Битва під Конотопом

З Богданом Хмельницьким Виговсь-кий, очевидно, познайомився, коли був писарем при комiсарi Речi Посполитоi, який був поставлений для нагляду над козаками пiсля поразок повстань 1637–1638 рокiв.

Польсько-украiнська вiйна, що почалася в 1648 роцi, застала Івана Виговського в польських лавах. У складi вiйська Речi Посполитоi вiн приймав участь в битвi пiд Жовтими Водами. Там Виговський потрапив у полон до козакiв, якi продали його татарам. Вiн збiгав, був спiйманий, знов здiйснив побiг i знов опинився в руках кримчакiв.

Ймовiрно, вже тодi цей знатний, освiчений шляхтич являв собою досить цiнну здобич, оскiльки iм зайнявся сам кримський хан Іслам-Гiрей ІІІ. А домовлявся з ним про долю Виговського особисто гетьман Богдан Хмельницький. Іван Євстахiйович був переданий козакам i дав гетьману присягу на вiрнiсть.

Виговський швидко зробив успiшну кар’еру в апаратi Хмельницького. Незабаром пiсля свого переходу до стану козакiв вiн вже був особистим писарем гетьмана. Ви-говський стае постiйним учасником всiх дипломатичних переговорiв, а з кiнця 1649 року е вже генеральним писарем Вiйська Запорозького.

Хмельницький все частiше доручае йому складання найважливiших документiв. Польська агентура доповiдала: «Виговський керуе всiм i сам без

Хмельницького вiдправляе послiв». Ми бачимо генерального писаря активним учасником всiх ключових подiй тiеi бурхливоi епохи – укладення Зборiвськоi i Бiлоцеркiвськоi мирних угод з Польщею, Переяславськоi ради, укладення союзу з Трансiльванiею i т. д.

За досить короткий час Іван Виговський створив ефективне вiдомство – Генеральну канцелярiю, що виконувала функцii мiнiстерства закордонних справ i в певному ступенi – внутрiшнiх справ, займала центральне мiсце в структурi державного управлiння.

Голова канцелярii виявив себе чудовим адмiнiстратором i полiтиком. В умовах безперервноi вiйни була створена достатньо працездатна державна машина, були зав’язанi дипломатичнi вiдносини з правителями рiзних держав.

Почавши листуватися з московськими воеводами мiст на кордонах з Украiною, повiдомляючи iх про деякi таемницi вiдносин Хмельницького з ханом i молдавським господарем, генеральний писар змусив росiян вважати себе людиною, на якого могла б покластися Московiя.

Цiкаво, що i Варшава вважала Івана Виговського своею людиною, i трансiльванський князь Д. Ракоцi бачив в ньому свого союзника. Причиною тому була обережнiсть голови канцелярii, ведення iм бiльш помiркованоi, нiж гетьман, полiтики, неабиякi дипломатичнi здiбностi.