Битва під Конотопом

Зрада особиста i зрада iнтересiв украiнського народу, який начебто нiколи не пiдтримував такi спроби, залишаючись вiрним договору 1654 року. Однак iсторики незалежноi Украiни iнакше поставилися до того, що вiдбулося в Переяславi. Однi вважають, що мова йшла лише про военно-стратегiчний союз, iншi – що васальну присягу вiд свого iменi дав лише Хмельницький, третi пiдкреслюють, що васальний статус не означав приеднання територii краiни, бiльшiсть вказуе на порушення пунктiв договору з боку саме Москви.

Для скептичного вiдношення до переяславських подiй е деякi пiдстави.

Перший конфуз вiдбувся там же в Переяславi, коли бояри повиннi були дати присягу украiнському народовi вiд iменi государя. Бутурлiн вiдмовився, бо цар не дае присяги своiм пiдданим. Провiвши коротку нараду, гетьман все ж таки погодився продовжити церемонiю i дав свою присягу. Присягнули i iншi учасники ради. Але ж iх було там лише 200 чоловiк. Згодом почалося приведення до присяги iнших полковникiв i населення мiст Украiни, i ми виявляемо, що далеко не всi погодилися це зробити. Так, вiдмовився видатний соратник Хмельницького полковник Іван Богун та деякi його колеги. Категорично не хотiли пiдтримувати iдею про зверхнiсть Москви киiвський митрополит С. Косiв i значна частина украiнського православного клiру, якi не бажали переходити одночасно в пiдлеглiсть московському патрiарховi.

Дуже багато питань ставиться щодо письмового затвердження усних домовленостей Переяслава. Росiяни вважали ними так званi Березневi статтi, якi того ж року пiдписав цар Олексiй Михайлович, але вiдомо, що козаки привезли до нього суттево вiдрiзнявшийся свiй варiант документа, а московiти викреслили з нього ряд пунктiв.

Нам Березневi статтi вiдомi лише по чернеткам та копiям. Згiдно з ними цар обiцяв зберiгати й нiколи не порушувати права i привiлеi Вiйська Запорозького, наданi польськими королями i великими князями литовськими. Установлювалася 60-тисячна кiлькiсть козацького реестру. Податки збирали украiнськi урядники i передавали iх до царськоi казни. Гетьман i старшина обиралися козаками на радi. Гетьману дозволялося пiдтримувати вiдносини з iншими державами лише за умови повiдомлення царевi, при цьому вiдносини з польським королем i турецьким султаном заборонялися без царського дозволу. Залишався давнiй подiл на стани, кожний iз яких зберiгав своi права i привiлеi. Судитися украiнське населення мало на основi мiсцевих законiв та звичаiв.