Динозаври. Дитяча енциклопедія

Вони досi збереглися на Малайському архiпелазi, де iх називають саговими пальмами. Новими представниками рослинного свiту стали бенетитовi рослини, родичi цикадових. Серед них були i дерева, i кущi. Можливо, саме бенетити стали предками квiткових рослин, бо iхнi органи розмноження нагадували квiтки.

Амонiти мали черепашки рiзноманiтних форм, але здебiльшого нагадували згорнуту змiю. Саме тому в середньовiччi iхнi черепашки продавалися в аптеках як «чудодiйнi змiiнi каменi», що нiбито допомагали вiд усiх захворювань.

Мешканцi океану набули рис сучасних морських iстот. Морськi зiрки, iжаки, корали, бiльшiсть риб майже нiчим не вiдрiзнялися вiд тих, якi живуть зараз. Дуже розповсюдилися амонiти – головоногi хижi молюски. Вони з’явилися ще в девонi, але тодi не були готовi запанувати на морському днi, бо мали дуже тонкi черепашки i легко ставали жертвами палеозойських чудовиськ. Тепер амонiти «виросли» i вкрилися надзвичайно мiцними черепашками з перетинками i численними складками.

Амонiтовi черепашки розмiром близько двох метрiв не е рiдкiстю, деякi сягають навiть п’яти метрiв. До того ж амонiти, щоправда дрiбнiшi, але дуже рухливi, мали перевагу перед своiми сусiдами наутiлоiдеями, кiлькiсть яких на той час була невеликою.

Амонiти

Дуже розмножилися акули, якi заполонили навiть прiсноводнi водоймища. Поряд з ними в морях продовжували iснувати кистеперi риби, але iх було вже значно менше. «Новенькими» мешканцями морських просторiв стали маленькi летючi риби, якi мали груднi плавцi i жили у верхньому шарi води.

Але панували над усiма риби, якi мали кiстяк, сильнi плавцi та мiцнi зуби. Саме iхнi нащадки заполонили свiтовий океан i живуть у ньому досi.

А на суходолi справжню трагедiю переживали стегоцефали. Вони не витримали конкуренцii з рептилiями, якi знищували не тiльки iх, а i iхнiх дiтей та яйця. З родичiв стегоцефалiв, амфiбiй, вижили лише тi, у кого спосiб життя був водний та напiвводний. Серед них був i гiгантський жабоящiр – мастодонзавр, рештки якого часто знаходять у раннiх трiасових вiдкладеннях Європи та Пiвнiчноi Африки.

Вiн вважаеться найбiльшою амфiбiею всiх часiв. Зовнi мастодонзавр нагадував величезну жабу, довжина голови якоi сягала 1,25 м, а довжина тiла – 3 м. Ця потвора жила в болотах, але не була дуже небезпечною для iнших тварин, бо не вмiла швидко рухатися. Лежачи в багнюцi, мастодонзавр хапав лише те, що рухалося поряд з ним.