Архітектура. Дитяча енциклопедія

Гальфрiд Монмутський, наприклад, переказуючи вже вiдому нам легенду про перевезення Танку Велетнiв з Ірландii, стверджував, що пiсля того як 15 тисяч британцiв зазнали невдачi, зробивши спробу перенести брили на своi кораблi, мудрий Мерлiн наказав встановити спецiальнi машини. Пiсля цього британцi легко упоралися з роботою.

Стоунхендж. Фотографiя з повiтря

Проте в XVII–XVIII ст. бiльшiсть тих, хто цiкавився Стоунхенджем, вже не вiрила, що його збудував Мерлiн. Походження велетенськоi споруди стали пов’язувати з друiдами – служителями таемничоi давньоi релiгii, якi правили в Британii ще до того, як ii захопили римляни.

Втiм, як встановили сучаснi археологи, дiйснiсть виявилась бiльш захопливою, нiж найтаемничiшi легенди. Танок Велетнiв не могли звести нi легендарний Мерлiн, нi друiди. За часiв Мерлiна (V ст. н. е.) вже нiхто не пам’ятав його будiвникiв. Вiн був неймовiрно старим вже тодi, коли у Британii з’явилися першi друiди (десь V ст. до н. е.). Археологи стверджують: будiвництво Стоунхенджу почалося ще у кам’яному вiцi i мало декiлька етапiв. Його початок дехто з вчених вiдносить до XXVIII ст. до н. е. Основнi споруди були зведенi в перiод 1900–1600 рр. до н. е. Хто iх будував, якою мовою вони говорили, у яких богiв вiрили, про все це зараз дiзнатися неможливо. Але зрозумiло одне: вони були напрочуд вмiлими iнженерами i неабиякими астрономами, бо Стоунхендж – це не що iнше, як величезний прилад для спостереження за небесними тiлами.

План Стоунхенджу за археологiчними даними

Який же вигляд мае цей дивовижний пам’ятник? Вiн розташований на пласкiй рiвнинi, де нiщо не затуляе обрiю.

Найдавнiша його частина являе собою неглибокий рiвчак з двома земляними валами по боках. Вiн утворюе правильне коло близько 115 м у дiаметрi. Ймовiрно, що рiвчак не мав самостiйного значення, а служив кар’ером, з якого видобували матерiал для валiв. Зовнiшнiй вал нижчий та вужчий за внутрiшнiй. Його висота становить приблизно 0,5–0,8 м, ширина – 2,5 м. Внутрiшнiй вал був насипаний з крейди, якою дуже багатий грунт Солсберi. Мабуть, у давнину вал мав слiпучо-бiлий колiр. Завширшки вiн 6 м i 1,8 м заввишки. На пiвнiчному сходi коло розiрване i утворюе десятиметровий прохiд. Якщо стати в центр кола в день лiтнього сонцестояння, то саме в цьому промiжку видно, як сонце з’являеться з-за обрiю. Продовживши лiнiю вiд центра до виходу за межi кола ще на 30 м, натрапляеш на велетенську кам’яну брилу, що була встановлена тут давнiми будiвниками.